Готуючись до зустрічі з Лілією Гриневич, я збирала питання від усіх: редакції, читачів і знайомих вчителів. Їх накопичилося чимало - набагато більше того, що можна втиснути в одну годину... Врятувало те, що у нас на сайті вже є чимало матеріалів про реформу освіти, про допомогу зарубіжних колег, інклюзивну освіту і експерименти. Багато відповідей можна знайти там, а також на офіційному сайті «Нової української школи».
А сьогодні міністр розповість, чи задоволена вона ходом реформ, озвучить свої головні радості і тривоги, а також зізнається, чи легко бути реформатором.

Про навчання вчителів, пілотних класів і виклики

Із початку навчального року в Україні почали свою роботу перші пілотні класи Нової української школи. Які висновки можна зробити вже зараз? Із цього питання ми і почали свою розмову з Лілією Гриневич.
Лілія Гриневич

Пройшло півроку з моменту запуску пілотних класів НУШ. Ви задоволені результатами? 

В Україні з початку навчального року працює сто шкіл (200 класів), що пілотують «Нову українську школу» і ми, зрозуміло,  вже маємо певні результати.  Є тут великі досягнення, але є і немалі труднощі. Ми бачимо, що діти у пілотних класах набагато більш мотивовані навчатись, з радістю йдуть до школи. Вчителі загалом задоволені, що ввійшли в експеримент, шкодують, що не застосовували ці методики раніше.
У пілотних школах є класи, що увійшли в пілот, і є ті, що навчаються за старою системою. Так навіть у звичайних класах переймають нові методики, бо вони працюють і дають результат.  Це безумовно, досягнення. Разом з тим, є і труднощі.  Вчителі кажуть, що більше стомлюються. Вони мають постійно активно співпрацювати з учнями, враховувати індивідуальні темпи кожної дитини. Крім того, вони повинні  конструювати простір під кожне заняття, розставляти парти і, врешті, грамотно управляти класом.  Тому їм важко, а ми ж говоримо про найбільш вмотивованих вчителів.
Коли ви запитуєте, чи задоволена я тим, що зараз є у пілотних класах, то можу сказати - так, задоволена.  Але щодо  підготовки до запуску реформи, то тут перед нами ще багато викликів.
Лілія Гриневич у школі

Які саме?

Почнемо з того, що нам вдалося зарезервувати понад мільярд гривень на оновлення обладнання та навчання вчителів. Це безпрецедентна сума. Ніколи до цього на молодшу школу  не виділялися такі кошти. 
І тут у мене багато тривог, щодо того, як місцеві органи їх використають, адже ми передаємо їх субвенцією на місця. Можна купити нові сучасні парти, а можна придбати парти зі складів, яким невідомо скільки років, і витрати на це всі ресурси.

Ви хвилюєтесь, що грошей може не вистачити?

Їх не вистачить, у будь-якому випадку  цей мільярд має дофінансовуватись з місцевих бюджетів. У нас велика країна. Ми мали величезним провал у фінансуванні шкіл в попередні роки. Але важливо забезпечити оптимальне використання виділених коштів. І наше завдання зараз - виписати всі  умови та стандарти,  яким  органи місцевого самоврядування повинні слідувати і нижче яких не могли б опускатися.  

ГОЛОВНИЙ НАШ ВИКЛИК - НАВЧИТИ ПОНАД 20 ТИСЯЧ ВЧИТЕЛІВ ДО 1 ВЕРЕСНЯ 2018 РОКУ.
І 1 лютого цей процес уже почався – стартував онлайн-курс, що мають пройти всі 22 тис учителів початкових класів.

Отже, онлайн-підготовка активно проводиться

На даний момент 41 тис слухачів повністю пройшли 2 модулі курсу, що складаються з підготовки і тестування.
26 лютого було відкрито доступ до матеріалів 3 модулю про інтегроване навчання.

СТАНОМ НА 27 ЛЮТОГО ЗАГАЛОМ ДЛЯ ПРОХОДЖЕННЯ КУРСУ  ЗАРЕЄСТРУВАЛИСЬ 105 ТИСЯЧ  ОСІБ.  ТОБТО ЗАРЕЄСТРУВАЛОСЬ НА 80 ТИС БІЛЬШЕ, НІЖ УЧИТЕЛІВ, ЯКІ МУСЯТЬ ПРОЙТИ КУРС ОБОВ’ЯЗКОВО. 
Це демонструє, що є реальний запит на заміну  традиційних методів навчання, які вже не працюють щодо сучасних дітей
В регіонах також почалися перші очні сесії, в межах яких вчителі матимуть можливість на практиці закріпити здобуті під час онлайн-навчання знання. Таких сесій буде три, найбільша – п’ятиденна – влітку.

ДЛЯ НАС ДУЖЕ ВАЖЛИВО СПОНУКАТИ ВСІХ ВЧИТЕЛІВ ДО ЗМІН.
А це найважче, особливо коли  сформовану людину, яка має досягнення і йде по визначеному шляху, намагаються розвернути на 180 градусів.  Є люди, які відкриті до таких змін, а є ті, кому дуже важко.
Перші сесії направлені на те, аби зламати цю кригу несприйняття і допомогти прийняти зміни.

Чи є в планах створити службу психотерапії для вчителів? Це дуже вразлива до професійного вигоряння категорія людей...

Щодо психологічної підтримки. Тут є дві сторони.
По-перше, вчитель молодших класів повинен розуміти вікові особливості психології дитини  та поводитись відповідно до цього, він має  усвідомлювати потреби дітей цього віку. І вперше підвищення кваліфікації вчителів містить у собі окремий модуль, присвячений віковій психології та прийомам, які можна застосовувати у роботі з учнями цьго віку. 
Крім того, зараз спостерігається зростання дитячої жорстокості і вчителю потрібно розуміти, як  з цим працювати. Без спеціальних знань вирішувати цю проблему дуже важко. 
Але існує й інша сторона, якої ви торкнулися, – це психологічний стан самого вчителя. Я вважаю, що шкільні психологи  мають взаємодіяти не тільки з дітьми, а й з учителями. Але поки вони, на жаль, більше працюють з паперами та звітами, а не з реальними людьми. Ми мусимо це виправити і це ще один напрям роботи.
Гриневич в одній із шкіл

Про стан IT-освіти вчителів та допомогу суспільства

Учитывая, что у МОН большие планы на счет онлайн-образования и учителей, и учеников, то важным кажется вопрос о доступности такой формы для большинства участников образовательного процесса.

А яка ситуація із доступом до онлайн-ресурсів та з електронною освітою вчителів?

Впровадження онлайн-курсу для підвищення кваліфікації вчителів допомогло нам сповна усвідомити, наскільки глибоким є цифровий розрив між учнями та вчителями.  Коли стартувала реєстрація на курс, наші колеги зі студії в ЕдЕра витримали надлюдське навантаження: вони особисто супроводжували відкриття близько 5 тисяч електронних пошт, бо вчителі не мали  скриньок і не знали, як їх зареєструвати.  Це при тому, що на сайті ЕдЕри розміщена детальна інструкція і як створити скриньку, і як зареєструватись на курс. Це  демонструє, що  нам потрібно  серйозно зайнятися електронною освітою вчителів. Бо питання не лише у вмінні користуватися гаджетами та комп’ютером, вони – лише інструмент для отримання інформації. Але вже зараз вчитель, що має давати знання дітям, по факту має вужчий доступ до сучасної інформації та знань, порівняно з дітьми, яких вчить. І це справжня проблема, яку потрібно вирішувати.
Учні за комп'ютерами

Як це можна змінити?

Ми зробили так, щоб під час першої очної сесії обласні інститути післядипломної педагогічної освіти  відслідковували, у кого з вчителів є проблема з доступом до інтернету,  хто не вміє користуватися комп’ютером.  Наші колеги з  «Ед Ера» забезпечують можливість офлайн-роботи, якщо нема доступу чи він занадто слабкий.  Зроблено так, щоб курси можна закачати, продивитися дома, а потім здати тестування в інституті післядипломної освіти.
Я також можу привідкрити завісу ще однієї проблеми, яку виявили онлайн-курси. Вона з ціннісної площини. Після запуску першого онлайн-модулю у вчительських групах у Facebook з’явилися відповіді на тестування  і деякі вчителі почали активно списувати.  Ми це зупинили. Але ж насправді, це велика ціннісна проблема. Бо списування у нас ще з радянських часів вважається не крадіжкою, а використанням дружньої допомоги.  Це не сприймається, як щось страшне.
І раховуючи, що вся ця система цінностей, зокрема щодо поваги до авторських прав та доброчесності, формується в  дитинстві, ми маємо серйозну проблему:  як вчителі можуть формувати ці цінності у школярів, якщо самі так просто йдуть на недопустимі речі?

Про допомогу суспільства і преси

Реформа не делается только МОН или любым другим министерством. Успех реформы возможен, если все участники будут вовлечены и мотивированы. 

Чим ми, суспільство,  можемо допомогти реформі?

  • Ми очікуємо допомоги в самій імплементації реформи, нам важливо, щоб батьки були партнерами,  а не просто критиканами чи фінансовими донорами. 
Звертаюсь до батьків.

НАМ ВАЖЛИВО, ЩОБ ВИ ПІДТРИМАЛИ ВЧИТЕЛІВ, БО ЇМ СПРАВДІ ТРЕБА БУДЕ ПРАЦЮВАТИ БІЛЬШЕ  І ВАЖЧЕ. ДОПОМАГАЙТЕ ЇМ. ВСЯ ІНФОРМАЦІЯ ЩОДО НУШ ВІДКРИТА, ВИ ВСІ МОЖЕТЕ ДІЗНАТИСЯ, ЯК ВСЕ МАЄ БУТИ, ЩО ПОТРІБНО ЗАБЕЗПЕЧИТИ. ВИВЧАЙТЕ ПИТАННЯ, БУДЬ ЛАСКА. У НАС ДВІ НАЙБІЛЬШ ЗАЦІКАВЛЕНІ В УСПІХУ РЕФОРМИ СТОРОНИ: БАТЬКИ ТА ВЧИТЕЛІ. ДІЙТЕ РАЗОМ.
Нам також потрібна допомога в контролі за перебігом реформи.   

Як діяти, якщо НУШ не імплементується, якщо побачимо злісне невиконання реформи?

Тут у вас чотири кроки:
  1. Розмова з вчителем
  2. Розмова з директором
  3. Звернення до місцевого управління освіти
  4. Якщо це не спрацьовує, то потрібно звертатися в МОН. Ми створимо окрему скриньку для звернень щодо моніторингу реформи.

Чим ще суспільство може допомогти?

Зробити реформу невідворотною.
Реформа шкільної освіти розрахована на роки, її неможливо зробити просто перемкнувши тумблер. І тому ми маємо забезпечити наступність. Політичні еліти змінюються і це нормально. Але  вектор і правила не повинні змінюватись. А для цього треба, щоб суспільство тиснуло на нові еліти. І роль суспільства, а особливо преси тут величезна. Ми вже бачимо серйозні зміни у сприйнятті реформи, завдяки тому, що медіа включилися в роз’яснення та висвітлення змін.
Міністр освіти в оточенні дітей і дорослих

Питання від шанувальників у Facebook

Батьків цікавить багато питань: глобальних і приватних. На деякі з них ми отримали відповіді.

Чи дійсно діти навчатимуться, сидячи на підлозі? Парти будуть?:)

Так парти будуть! І вони, як я вже казала,  будуть мобільними та розставлятимуться вчителем відповідно до різних потреб – самостійної роботи, роботи у групах тощо.  Але на підлозі діти теж сидітимуть. Обов’язковою частиною дня буде "вранішнє коло", де діти зустрічатимуться, ділитимуться враженнями та почуттями, вчитимуться виражати свої внутрішні переживання, а також чути іншого та співпереживати йому.  Конкретно ця вправа проводитиметься на килимку, якщо такий є у класі.
Чому важливо таке живе спілкування учнів? В нинішньому світі з його інформаційними потоками люди стають більш закритими у живому спілкуванні. Переконана, що ви самі бачили ситуацію, коли в кафе люди,  зібравшись за одним столом, сидять у гаджетах.
Формувати навички самовираження, усвідомлення та озвучення своїх почуттів - надзвичайно важливе завдання сьогодні.

Чи потрібно буде батькам купувати підручники?

Держава зобов’язана надати безкоштовні підручники всім. Але в мене є висока тривожність, що ми можемо не встигнути надрукувати їх до першого вересня. У цьому році замовляємо вдвічі більше книг, ніж у минулому. Якщо в минулому році це було 9 млн, то в цьому – 18 млн.  Ми частково оновлюємо підручники 5 класів, видаємо нові для  10-х і все це збігається у часі.  Я переживаю, що у вітчизняних видавців може не вистачити потужностей.  Але ми сподіваємося вирішити цю проблему вчасно.
Лілія Гриневич

Бути реформатором вкрай важко і не завжди приємно. Як ви наважились стати ним?  

У мене не було якогось особливого рішення стати реформатором, це все відбувається еволюційно.  Першопричина, чому я пішла цим шляхом, ще в молодості, коли я була вчителем, а потім директором школи. Тоді часто на мене просто накочувались хвилі обурення  тим, що відбувалося в освіті.  Та глуха стіна, в яку я впиралась, та безпорадність, викликали  в мене велике обурення.
Знаєте, чому я зайнялася створенням зовнішнього оцінювання? Безмежне хабарництво у вишах. То були буремні 90-ті початок 2000-них років… Я бачила, як  мої прекрасні діти, випускники моєї школи, не могли вступити у виш тільки тому, що їх батьки не могли дати хабар.

І ЗАВЖДИ ВИХОДИТЬ ТАК, ЩО КОЛИ У ВАС Є ЯКАСЬ ІДЕЯ, ТО ЖИТТЯ НАПРАВИТЬ ВАС НА ШЛЯХ ЇЇ ВИРІШЕННЯ.
Одного разу я зі злості (здорового такого почуття)  подала заявку на участь у стажуванні в Варшавському університеті. Ну, я мала хоч щось зробити.   І я поїхала туди. У той час в  Польщі якраз проходила  реформа  освіти. І мені вдалося вивчити їхнє зовнішнє тестування під час стажування.  І одночасно Фонд "Відродження"  почав проект із запровадження зовнішніх іспитів в Україні й вони потребували людини, що очолить цей процес… Так з’явилися додаткові можливості. Тоді нам вдалося зібрати  потужну команду, яка взялася за справу, бо без команди неможливі жодні зміни. І Нова українська школа, без команди людей, що над нею працює, була б неможлива.  
Цей шлях багато мені дав, і багато чому навчив. Як не було б неприємно знаходитись на лобному місці (бо більшість вважає, що у всіх тяготах винні ті люди, які знаходяться на ньому), але реалізувати справжні зміни набагато легше, будучи політиком. І якщо маєш такий шанс, його потрібно  використовувати.
Але, звісно, можна працювати на будь-якому місці і тут важливо пам’ятати одне правило:  

«ЩОБ ТИ НЕ РОБИВ, ТРЕБА РОБИТИ БОДАЙ ТРОХИ БІЛЬШЕ, НІЖ ВІД ТЕБЕ ВИМАГАЮТЬ».