З інструкції по вихованню онуків, написаної Катериною ІІ

У 1784 р Катерина II склала детальну інструкцію по вихованню своїх онуків длякнязя Миколи Івановича Салтикова - офіційного вихователя Олександра і Костянтина.

Її власний син, майбутній імператор Павло I виховувався по-старому - його кутали в хутра і перегодовували, а потураючі всім його примхам мамушка і баби, за словами імператриці, «заподіяли йому незрівнянно більше фізичного і морального зла, ніж добра ...»


Сама Катерина не могла втручатися у виховання маленького сина, їй залишалося тільки спостерігати і терпіти. Коли ж, після палацового перевороту 1862 року вона стала повноправною імператрицею, характер Павла був уже безнадійно зіпсований.

«У сина мого погане здоров'я і погана душа, то наслідки поганого виховання. З онуками моїми буде інакше! »- прорекла Катерина.

У талановитого педагогічному трактаті «Повчання про виховання ...» викладено принципи виховання здорової особистості - строгість, помірність, розумні обмеження в поєднанні з природністю і свободою.



Судячи з цього документу, обстановка, яка оточувала Олександра і його брата, більш походила на побут освічених європейських сімей, ніж на побут домостроевской Росії. Дещо з якими рекомендаціями імператриці сучасні психологи б посперечалися ( «... коли впадуть або ударятся про що, трохи то поважати, і сльози забороняти»), але більша частина інструкції виглядає і сьогодні сучасно і більш ніж розумно.

Цікаво, що імператриця не обмежені складанням інструкції - вона також відібрала 126 російських прислів'їв і написала дві повчальні казки.

Ось кілька цікавих витягів з «Повчання» Катерини:

***

Чи не забороняти їм грати, скільки хочуть.

***

Давши дітям в грі досконалу свободу, швидше за дізнатися можна вдачі і схильності їх.

***

Дітей не має заспокоювати або догани їм лагодити заради їх дитячої забави та ігри, або дитячих малих несправностей, і за все те, що саме час і розум виправлять.

Дитячі гри не суть гри, але старанна вправу дітей.

***

Погоничам з терпінням слухати належить дитячі мови і розмови дітей, розмовляючи з вихованцями дружелюбно і розмірковуючи з ними, про що справа йде, щоб діти занадилися до міркування.

***

Брехня і обман забороняти належить як дітям самим, так і оточуючим їх, навіть в жартах не вживати але відвертати їх від брехні.

***

Віддалити від очей і вух їх високість усі худі і порочні приклади. Щоб ніхто при дітях не говорив грубих, непристойних і лайливих слів, і не сердився.

Догани лагодити дітям наодинці і завжди з поважним виглядом і голосом; а хвалити, коли тозі гідні, при свідках.

***

Буде раз приставники дітям відмовили в чому, то щоб криком і плачем не могли випросити.

***

До вчення не примушувати дітей і за вчення не сварити. Буде вчаться добре з охотою, тоді похвалити.

***

Слід заохочувати в дітях цікавість, і для того питання дітей вислуховувати має терпляче, на питання їх відповідати з точністю.

Не стільки вчити дітей, колико їм потрібно дати полювання, бажання і любов до знання, щоб самі шукали помножити своє знання.

***

Мов не інакше вчити, як розмовляючи з ними на тих мовах.

***

Забороняється примушувати дітей твердить багато напам'ять. Це пам'яті не підкріплює.

***

Страхом навчити не можна; бо в душу, страхом зайняту, не більше вкласти можна вчення, як на тремтячою папері написати.

***

Буде бажано дітей відвадити від гри, то на то вірний спосіб є - примушувати їх кілька годин підряд щодня грати тою іграшкою.