понедельник, 24 февраля 2020 г.

РЕЛАКС
Хочется побывать в таком парке!

ГОВОРИМО І ПИШЕМО УКРАЇНСЬКОЮ
Пишемо та говоримо українською без помилок: онлайн-ресурси для вдосконалення знання мови
Добірка інтернет-ресурсів, використання яких дозволить швидко знайти потрібну інформацію (власне українські відповідники запозиченим словам, лексикографічні відомості, тлумачення тощо) або перевірити текст на наявність лексичних, граматичних та пунктуаційних помилок.
Далеко не всі можуть похизуватися вродженою стовідсотковою грамотністю. Всі ми час від часу робимо помилки, не знаючи всіх мовленнєвих нюансів.
Будь-яка мова, в тому числі українська, не статична: певні слова зникають, інші – додаються. На її формування широко впливають запозичені слова (русизми, англіцизми тощо) та сленг. Тому знання мови потребує постійного вдосконалення та перевірки на відповідність стандартам.
Пропонуємо добірку зручних ресурсів, які допоможуть перевірити текст на наявність помилок та дозволять опанувати нюанси української:

1.  LanguageTool: автоматична перевірка граматики, синтаксису та пунктуації

LanguageTool – зручний онлайн-ресурс для перевірки граматики та пунктуації текстів українською та ще 27 мовами, серед яких японська, китайська, перська, російська, англійська тощо.
Хто розробникПроект існує понад 10 років, він започаткований міжнародною групою ентузіастів. Наразі існує 3 версії сервісу – Free, Premium, Enterprise.
Як це можна використатиНа головній сторінці ресурсу вбудоване спеціальне віконце для відповідної перевірки тексту. У версії Free можна одночасно перевірити текст об'ємом 20 тис. символів.
В залежності від типу помилки (лексична, пунктуаційна чи орфографічна), слово підсвічується відповідним кольором. При наведенні курсором на виділення, ресурс пропонує більш влучні варіанти заміни.
За принципом роботи LanguageTool подібний до сервісу «Мова-ДНК нації»Onlinecorrector та «Російсько-українські словники». Однак перевагою саме цього ресурсу є ширші функціональні можливості (працює з 20 мовами) та наявність мобільної версії, при активізації якої, текст перевіряється автоматично.

2. «Словотвір»: український відповідник англіцизмів

«Словотвір» – це майданчик для пошуку, обговорення та відбору влучних відповідників до запозичених слів з англійської.
Хто розробник«Словотвір» є некомерційним проектом, створеним командою львівських ентузіастів – Михайлом Свистуном, Левом Лукомським, Романом Запотічним та Іваном Ціхотським.
Як це можна використатиЗ використанням цього ресурсу можна не тільки знайти влучний український аналог з синонімами до англіцизмів, але і взяти участь в обговоренні нових суто українських відповідників. Наразі словник пропонує власне українські визначення до понад 3 тис. запозичених слів.
Скориставшись абетковим покажчиком чи пошуковою стрічкою, можна віднайти переклад іншомовного слова і отримати кілька українських аналогів. Якщо слова, яке ви шукаєте, не знайдено у словнику, то його можна запропонувати для обговорення.

3. «Словники України on-line»: відмінювання, синоніми, значення cлів

«Словники України on-line» – сайт, який містить лексикографічну інформацію про слова української мови.
Хто розробникСайт розроблено у 2008 році на основі CD-версії електронного видання «Словники України». Проект реалізовано Українським мовно-інформаційним фондом НАН України.
Як це можна використатиНа сайті міститься понад 256 тис. слів. У рядок пошуку можна ввести необхідне слово, а словник автоматично надасть вичерпну лексикографічну інформацію до нього: рід, словозміну, синоніми та фразеологізми з його використанням.
Також подібний за функціоналом та інформативністю є ресурс «Всесвітній словник української мови».

4. Stalivyrazy: питомі стилістичні відповідники українською мовою з російської

Stalivyrazy – російсько-український словник сталих виразів. Він містить російські фразеологізми, типові синтаксичні сполуки і їхні українські відповідники.
Хто розробникСловник сталих виразів був укладений філологами І.О. Вирганом та М.М. Пилинською у 2008 році.
Як це можна використатиСкориставшись рядком пошуку, можна віднайти перелік сталих виразів з використанням певного слова та їх суто українські відповідники. Наразі на сайті міститься 6208 словникових статей.
З аналогічною метою радимо використовувати «Російсько-український словник. Труднощі перекладу».

5. Академічний тлумачний словник

«Словник української мови», або СУМ-11, –  перший у історії тлумачний словник української мови. Він був укладений ще у 1970-1980 роках. І саме він взятий за основу при укладанні більш сучасних словників з  трактування змісту слів української мови. Електрона версія словника запущена у 2013 році.
Хто розробникСловник укладено великим колективом з 36 науковців-українознавців. Онлайн версія словника була створена у 2010 році.
Як це можна використатиЗа допомогою цього ресурсу можна віднайти трактування будь-якого слова, а також приклади контекстів його вживання.  

6. Словник скорочень української мови

Словник скорочень української мови – найбільш повний словник такого типу. Він є єдиним словником, який містить нові та сучасні скорочення.
Хто розробникСловник укладено мовознавцями Андрієм Шитовим та Владимірою Груліховою у 2004 році. Його онлайн версія доповнюється щоденно.
Як це можна використатиНа сайті містяться значення понад 10,5 тис. абревіатур. Знайти необхідну можна легко, скориставшись пошуковим рядком.

7. Лайфхаки українською: як вдосконалити мовлення

«Лайфхаки українською» – це телевізійний проект, на меті якого є популяризація української мови та загальнодержавне підвищення грамотності.
Випуски транслюються щотижнево, а у вільному доступі можна подивитися 13 відеороликів, і добірка постійно доповнюється.
Хто розробникПроект започатковано українським національним телеканалом «UA:Перший» у 2017 році.
Як це можна використатиКожний випуск присвячений певній темі. Правила мовлення пояснюються на прикладах життєвих ситуацій, що максимально унаочнює їх.
З метою швидкого ознайомлення з ключовими моментами правопису, можна скористатися онлайн-конспектами «Лайфхак української мови» від проекту Еd-Еra.
«Лайфхак українською» з Дмитром Коркіним
Правила в такому форматі будуть легше засвоєні школярами, якщо такі відео демонструвати в межах уроку.

8. Офіційний сайт української мови: правопис, все про мову, корисні матеріали, культура

Офіційний сайт української мови – сайт, що створений для школярів, студентів, вчителів та викладачів, а також для тих, хто цікавиться українською культурою. Тут міститься багато корисного матеріалу, використання якого дозволить поглибити знання української під час підготовки до іспитів, контрольних робіт чи диктантів
Як це можна використатиЦей сайт справжня скарбничка для учнів, вчителів, мовознавців чи тих, хто тільки починає вивчати українську чи знайомитися з культурою нашої країни. Ресурс корисний для підготовки до контрольних робіт, диктантів та іспитів. А також буде незамінним помічником при підготовці до ЗНО.
На цьому ресурсі міститься безліч корисних матеріалів:
  • всі правила (3 варіанти правопису, включаючи довоєнний);
  • про мову (зміст державної символіки, історія мови, наявні діалекти тощо);
  • корисне (підручники, презентації, відеоуроки, словник синонімів, онлайн перевірка орфографії);
  • блоги (корисні статті для вчителів, учнів та батьків);
  • культура (велика добірка щедрівок, колядок та веснянок).
                               САМООСВІТА

Боротьба з професійним вигоранням: 15 порад учителю

Поради для педагогів від американських колег, які стикалися з професійним вигоранням.
Згідно з дослідженнями Інституту освітньої політики (Learning Policy Institute), щороку близько 8% учителів звільняються з роботи. Особливо це стосується молодих фахівців, з яких близько 40% йдуть з професії впродовж перших п'яти років. Причини звільнення різні: відсутність адміністративної підтримки, складності з тестуванням, незадовільні умови праці чи професійне вигорання.
Американська журналістка Каралі Адамс попросила кількох учителів поділитися корисними порадами, які допоможуть боротися із щоденним стресом і запобігти професійному вигоранню.

1. Знайдіть людину, якій зможете розповідати про проблеми

Джулі Енн Оуенс-Берч, доцентка педагогічного коледжу Університету Конкордії в Портленді, вважає, що хороші відносини з колегами допомагають відчувати себе в безпеці. А Меган Матіс, вчителька англійської мови у середній школі в Карлайлі, штат Пенсільванія, радить не прикидатися, що все прекрасно. Краще знайти колегу, якому ви будете довіряти і обговорювати професійні невдачі. Можливо, у цієї людини були схожі проблемі і вона допоможе вам знайти вихід.

2. Використовуйте тайм-менеджмент і намагайтеся знайти балансу між роботою та особистим життям

Під час уроку або роботою над шкільним проєктом легко забутися і втратити відчуття часу. Наприклад, ви планували впоратися із завданням за 15 хвилин, але не помітили, як минула година. Якщо з вами такі ситуації часто трапляються, краще скористайтеся порадами з тайм-менеджменту. Так, вам хочеться бути чудовим учителем, але дотримуватися балансу між особистим життям і роботою дуже важливо. Це допоможе впоратися зі стресом у важкі періоди життя. 

3. Виділіть час для ігор

У вчителів так багато різних завдань, що часто вони зовсім забувають про ігри. Наприклад, учитель географії Майк Єйтс розповідає, що коли відчуває себе на межі виснаження, згадує кумедні історії із шкільного життя і розповідає їх учням. Цей прийом нагадує йому, за що він любить свою професію.

4. Зростайте професійно

Запишіться на #онлайн-курси#вебінари чи візьміть участь у семінарах або тренінгах. Наприклад, на платформі «Всеосвіти» є велике різноманіття освітніх послуг для педагогів, а сертифікати зараховуються у підвищення кваліфікації. 
Установка цілей, направлених на професійне зростання, дозволить вам зрозуміти, що дійсно має значення, а чого слід уникати. 

5. Зробіть життя цікавим

Втомилися від паперової тяганини? Ви можете урізноманітнити #уроки чи виховні години інтерактивними вправами. 
У вас є цілі, продиктовані сучасними стандартами, але вчитель цілком може зробити повсякденну роботу в класі більш цікавою, – вважає Кеті Ламбет, доцентка педагогічного коледжу Університету Конкордія.
Знайдіть школу, де адміністратори дозволяють вчителям бути креативними. Ви можете навіть подумати про вступ до аспірантури, щоб вивчити новітні методи і підходи до викладання.

6. Прислухайтеся до себе

Уважність і турбота про себе дуже важливі для вчителів. Вивчіть матеріали з йоги, керування емоціями, розвитку уважності, здорового харчування тощо. Намагайтесь користуватися цими практикати у повсякденному житті. 
7. Не бійтеся присвячувати час для себе
Учителі значно більше віддають, ніж отримають, а тому легко ставлять власні інтереси на другий план. За словами Меган Матіс, здоровий вчитель – означає здоровий клас.
Ви повинні подбати про себе, перш ніж будете піклуватися про тих, хто вас оточує, – рекомендує Джулі Енн Оуенс-Берч.

8. Коли відчуваєте безнадійність, шукайте перспективи

Щоб бути хорошим учителем, ви повинні спілкуватися з дітьми, але ви не можете врятувати світ, – вважає Кеті Ламбет.
Іноді вчителі занадто сильно переживають за учнів. Але ви повинні розуміти, кому можете надати допомогу, а кому – ні.

9. Не займаєтесь додатковою роботою вдома

Контролюйте робоче навантаження. І ще краще – послухайте поради Майка Єйтса – не беріть роботу додому:
Я не буду забирати у себе час на відпочинок або спілкування з родиною. Я просто заздалегідь говорю учням, що оцінка робіт займе трохи більше часу, тому що я буду все перевіряти в школі. Вони це знають і розуміють.

10. Не присвячуйте все життя тільки навчанню

Учителі постійно знаходяться в пошуку нових ідей для уроку. Меган Матіс раніше читала освітні книги навіть перед сном: «Моє хобі було моєю професією, і це доводило мене до вигорання», – розповідає вона. Тепер учителька читає художню літературу або книги інших жанрів. Якщо ви бажаєте навчатися, запишіться на воркшоп або освітні курси. Так робота не буде повністю займати ваше особисте життя.

11. Знайдіть свій стиль та іноді змінюйте його

«Викладання – це скоріше мистецтво, а не наука», – вважає Матіс. Наслідувати стиль викладання вашого колеги або професора в університеті дуже легко, але спробуйте знайти власні цікаві підходи. Ви будете щасливіші, якщо ваша манера #викладаннябуде відображати особисті цінності.

12. Не бійтеся використовувати знак «Не турбувати»

Щоб зберегти баланс між роботою та особистим життям, Майк Єйтс йде з роботи о п'ятій годині вечора. А ще він вимикає сповіщення електронної скриньки і соціальних мереж, щоб вони надходили лише на комп’ютер. Єйтс говорить, що більш ефективно працює в школі вдень, ніж пізно вночі. 

13. Знайдіть людей, які розуміють вас

Єйтс рекомендує читати освітні блоги і спілкуватися з вчителями з інших шкіл. При такій великій кількості спільнот і хештегів у соціальних мережах вчителя можуть легко знайти колеги з інших країн світу. З ними можна поділитися ідеями і обговорити проблемі, які вас турбують найбільше. 

14. Не бійтеся шукати іншу роботу

Якщо нинішня робота не дозволяє вам втілити мрії в реальність, можливо, вам підійде інша школа або #клас. Ви можете продовжити навчатися і отримати нову вчену ступінь або відточити досвід у певній галузі.

15. Пам'ятайте про злети і падіння

За словами Меган Матіс, під час вигорання виникає почуття, що з вами щось не так. Важливо пам'ятати, що ви не зобов'язані щоранку схвильовано підхоплюватися з ліжка в передчутті робочого дня. В певні дні буває легше, в інші – важче. Можливо, наступний клас стане кращим за всю вашу кар'єру!

Професійний розвиток педагогів

Підвищення кваліфікації педагогів: у МОН пояснили, які курси "зарахують", а які ні

Питання підвищення кваліфікації турбує багатьох педагогів, і це не дивно: із початком впровадження освітньої реформи змінюються підходи та принципи. Чимало вчителів пригадують торішній бум із курсами на платформі «EdEra». Наплив був такий шалений, що система «виснула» від охочих зареєструватися, далі усі педагоги початкових шкіл дружно проходили матеріали, а деякі навіть допомагали іншим, а далі  виявилося, що організація не є суб’єктом освітньої діяльності. Далі розповість kyivone.
Зараз про підвищення кваліфікації каже вже нове керівництво МОН. Безперечно, підвищувати кваліфікацію потрібно, проте виникають логічні запитання.
  • Хто вважається суб’єктом підвищення кваліфікації?
  • Які до них висуваються вимоги, що дають змогу перебувати у законному руслі (ліцензії, дозволи і т.ін)?
  • Чи можна звертатися до будь-кого із них? Як педагогу дізнатися, що пройшовши ті чи інші курси, вони йому «зарахуються»?
  • Як щодо результатів підвищення кваліфікації? Чи вимагають вони особливої процедури затвердження?
З усіма цими запитаннями ми звернулися до Міністерства освіти та науки України і отримали відповідь.
За детальні роз’яснення вдячні Любомирі Мандзій – заступнику Міністра освіти і науки України.
л

Види підвищення кваліфікації

1. Навчання за програмою підвищення кваліфікації, у тому числі участь у семінарах, практикумах, тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо.
2. Стажування.
Також можуть бути визнані як підвищення кваліфікації:
  • участь у програмах академічної мобільності
  • наукове стажування
  • самоосвіта
  • здобуття наукового ступеня
  • здобуття вищої освіти
Проте такі види підвищення кваліфікації мають особливості, які прописані у п. 26-30 Порядку підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників.
Варто зазначити, що вчитель самостійно обирає форми, види, напрями та суб’єктів підвищення кваліфікації.
ш

Хто може підвищувати кваліфікацію педагога?

Суб’єкти підвищення кваліфікації:
  • заклад освіти або його структурний підрозділ;
  • наукова установа;
  • юридична особа;
  • фізична особа, в тому числі фізична особа-підприємець;
Всі суб’єкти повинні провадити освітню діяльність у сфері підвищення кваліфікації педагогічних та/або науково-педагогічних працівників.

Де можна підвищувати кваліфікацію педагогам?

Відповідно до частини другої статті 59 Закону України «Про освіту» педагогічні працівники мають право підвищувати кваліфікацію у:
  • закладах освіти, що мають ліцензію на підвищення кваліфікації або провадять освітню діяльність за акредитованою освітньою програмою;
  • в інших суб’єктів освітньої діяльності.
Таким чином, суб’єктом підвищення кваліфікації фактично може бути будь-яка юридична чи фізична особа, що провадить освітню діяльність у сфері підвищення кваліфікації педагогічних працівників
Важливо! При цьому не вимагається обов’язкове проведення ліцензування такої діяльності чи акредитації освітніх програм чи програм підвищення кваліфікації (пунктів 6 – 9 Порядку).

Що мається на увазі під освітньою діяльністю?

Звертаємо увагу, що освітня діяльність визначається як діяльність суб’єкта освітньої діяльності (фізичної або юридичної особи (закладу освіти, підприємства, установи, організації)), спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу у формальній та/або неформальній освіті.
Підвищення кваліфікації може забезпечувати будь-яка особа, діяльність якої відповідає визначеним законодавством вимогам, яка буде обрана педагогічними працівниками та внесена до річного плану підвищення кваліфікації у встановленому порядку.
г

Визнання результатів підвищення кваліфікації

Відповідно до пунктів 6, 24 та 26 Порядку результати підвищення кваліфікації, у суб’єктів підвищення кваліфікації, що мають ліцензію на підвищення кваліфікації або провадять освітню діяльність за акредитованою освітньою програмою, не потребують окремого визнання чи підтвердження, при чому незалежно від включення чи не включення такого підвищення кваліфікації до плану підвищення кваліфікації закладу.
Результати підвищення кваліфікації у інших суб'єктів підвищення кваліфікації визнаються рішенням педагогічної ради відповідного закладу. Окремі види діяльності педагогічних працівників (участь у програмах академічної мобільності, наукове стажування, самоосвіта, здобуття наукового ступеня, вищої освіти можуть бути визнані як підвищення кваліфікації (пункти 26 – 30 Порядку).

Як проходить процедура визнання результатів підвищення кваліфікації?

Зважаючи на те, що керівник закладу та інші педагогічні працівники першочергово мають бути зацікавлені в належній роботі закладу освіти (установи) та підвищенні якості освіти, Порядок не регламентує внутрішніх питань, а саме за якими критеріями та процедурами визнавати результати підвищення кваліфікації та визнавати як підвищення кваліфікації окремі види діяльності педагогічних працівників.
Процедура зарахування окремих видів діяльності, їх результатів та обсяг підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів визначаються педагогічними радами відповідних закладів.

Тривалість підвищення кваліфікації

Для педагога загальної середньої, професійної (професійно-технічної) освіти – не менше 150 год./5 років.
Для педагога дошкільної, позашкільної та фахової передвищої освіти – встановлюється його засновником (або уповноваженим ним органом), але не може бути менше 120 год./5 років.
Для педагога вищої і післядипломної освіти – не менше 6 кредитів ЄКТС протягом 5 років.
Обсяг встановлюється в годинах та/або кредитах ЄКТС за накопичувальною системою. Один кредит ЄКТС – 30 годин.
Обсяг програми визначається відповідно до її фактичної тривалості в годинах без урахування самостійної (позааудиторної) роботи або в кредитах ЄКТС з урахуванням самостійної (позааудиторної) роботи.
На що варто звернути увагу під час вибору суб’єкта підвищення кваліфікації?
  • ­наявність інформації про нього у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі ЄДР), зокрема шляхом подання безкоштовного запиту на вебсайті Міністерства юстиції України;
  • наявність вебсайту суб’єкта підвищення кваліфікації, оприлюднення на ньому програм підвищення кваліфікації і їх відповідність вимогам законодавства, зокрема пункту 10 Порядку;
  • наявність зразка документа про підвищення кваліфікації, його оприлюднення суб’єктом підвищення кваліфікації на своєму вебсайті та наявність у ньому інформації, визначеної пунктом 13 згаданого Порядку.
г


БУЛІНГУ - НІ!
Булінг у школі

Булінг у школі: хто і як має реагувати

Міністерством освіти і науки затверджений Порядок реагування на випадки булінгу (цькування)Документ визначає механізм реагування на випадки булінгу (цькуванняв закладах освіти всіх типів і форм власностікрім тихякі забезпечують здобуття освіти дорослиху тому числі післядипломної освіти.
Хто і як має реагувати на випадки булінгу (цькуваннята застосувати заходи виховного впливу в закладах освіти.
До булінгу (цькування) в закладах освіти належать випадки, які відбуваються безпосередньо в приміщенні закладу освіти та на прилеглих територіях (включно з навчальними приміщеннями, приміщеннями для занять спортом, проведення заходів, коридорами, роздягальнями, вбиральнями, душовими кімнатами, їдальнею тощо) та (або) за межами закладу освіти під час заходів, передбачених освітньою програмою, планом роботи закладу освіти, та інших освітніх заходів, що організовуються за згодою керівника закладу освіти, в тому числі дорогою до (із) закладу освіти.
Ознаками булінгу (цькування) є систематичне вчинення учасниками освітнього процесу діянь стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, в тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, а саме:
  • умисне позбавлення їжі, одягу, коштів, документів, іншого майна або можливості користуватися ними, перешкоджання в отриманні освітніх послуг, примушування до праці та інші правопорушення економічного характеру;
  • словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи;
  • будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної чи фізичної поведінки сексуального характеру, зокрема принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська, образи, жарти, погрози, поширення образливих чуток;
  • будь-яка форма небажаної фізичної поведінки, зокрема ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, завдання ударів;
  • інші правопорушення насильницького характеру.
Суб'єктами реагування у разі настання випадку булінгу (цькування) в закладах освіти є:
  • служба освітнього омбудсмена;
  • служби у справах дітей;
  • центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;
  • органи місцевого самоврядування;
  • керівники та інші працівники закладів освіти;
  • засновник (засновники) закладів освіти або уповноважений ним (ними) орган;
  • територіальні органи (підрозділи) Національної поліції України.
Суб'єкти реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти діють в межах повноважень, передбачених законодавством.
Педагогічні (науково-педагогічні) та інші працівники закладу освіти у разі, якщо вони виявляють булінг (цькування), зобов'язані:
  • вжити невідкладних заходів для припинення небезпечного впливу;
  • за потреби надати домедичну допомогу та викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для надання екстреної медичної допомоги;
  • звернутись (за потреби) до територіальних органів (підрозділів) Національної поліції України;
  • повідомити керівника закладу освіти та принаймні одного з батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування).

Подання заяв або повідомлень про випадки булінгу (цькуванняв закладі освіти

Учасники освітнього процесу можуть повідомити про випадок булінгу (цькування), стороною якого вони стали або підозрюють про його вчинення стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу або про який отримали достовірну інформацію, керівника закладу освіти або інших суб'єктів реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти.
У закладі освіти заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування) або підозру щодо його вчинення приймає керівник закладу.
Повідомлення можуть бути в усній та (або) письмовій формі, в тому числі із застосуванням засобів електронної комунікації.
Керівник закладу освіти у разі отримання заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування):
  • невідкладно у строк, що не перевищує однієї доби, повідомляє територіальний орган (підрозділ) Національної поліції України, принаймні одного з батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування);
  • за потреби викликає бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для надання екстреної медичної допомоги;
  • повідомляє службу у справах дітей з метою вирішення питання щодо соціального захисту малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування), з'ясування причин, які призвели до випадку булінгу (цькування) та вжиття заходів для усунення таких причин;
  • повідомляє центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді з метою здійснення оцінки потреб сторін булінгу (цькування), визначення соціальних послуг та методів соціальної роботи, забезпечення психологічної підтримки та надання соціальних послуг;
  • скликає засідання комісії з розгляду випадку булінгу (цькування) (далі - комісія) не пізніше ніж упродовж трьох робочих днів з дня отримання заяви або повідомлення.

Склад комісії з булінгу у закладі освітиправа та обов'язки її членів

Склад комісії затверджує наказом керівник закладу освіти.
Комісія виконує свої обов'язки на постійній основі.
Склад комісії формується з урахуванням основних завдань комісії.
Комісія складається з голови, заступника голови, секретаря та не менше ніж п'яти її членів.
До складу комісії входять педагогічні (науково-педагогічні) працівники, у тому числі практичний психолог та соціальний педагог (за наявності) закладу освіти, представники служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.
До участі в засіданні комісії за згодою залучаються батьки або інші законні представники малолітніх або неповнолітніх сторін булінгу (цькування), а також можуть залучатися сторони булінгу (цькування), представники інших суб'єктів реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти.
Головою комісії є керівник закладу освіти.
Голова комісії організовує її роботу і відповідає за виконання покладених на комісію завдань, головує на її засіданнях та визначає перелік питань, що підлягають розгляду.
Голова комісії визначає функціональні обов'язки кожного члена комісії. У разі відсутності голови комісії його обов'язки виконує заступник голови комісії.
У разі відсутності голови комісії та заступника голови комісії обов'язки голови комісії виконує один із членів комісії, який обирається комісією за поданням її секретаря.
У разі відсутності секретаря комісії його обов'язки виконує один із членів комісії, який обирається за поданням голови комісії або заступника голови комісії.
Секретар комісії забезпечує підготовку проведення засідань комісії та матеріалів, що підлягають розгляду на засіданнях комісії, ведення протоколу засідань комісії.
Член комісії зобов'язаний:
  • особисто брати участь у роботі комісії;
  • не розголошувати стороннім особам відомості, що стали йому відомі у зв'язку з участю у роботі комісії, і не використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб;
  • виконувати в межах, передбачених законодавством та посадовими обов'язками, доручення голови комісії;
  • брати участь у голосуванні.

Порядок роботи комісії з булінгу у закладі освіти

Метою діяльності комісії є припинення випадку булінгу (цькування) в закладі освіти; відновлення та нормалізація стосунків, створення сприятливих умов для подальшого здобуття освіти у групі (класі), де стався випадок булінгу (цькування); з'ясування причин, які призвели до випадку булінгу (цькування), та вжиття заходів для усунення таких причин; оцінка потреб сторін булінгу (цькування) в соціальних та психолого-педагогічних послугах та забезпечення таких послуг.
До завдань комісії належать:
  • збір інформації щодо обставин випадку булінгу (цькування), зокрема пояснень сторін булінгу (цькування), батьків або інших законних представників малолітніх або неповнолітніх сторін булінгу (цькування); висновків практичного психолога та соціального педагога (за наявності) закладу освіти; відомостей служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді; експертних висновків (за наявності), якщо у результаті вчинення булінгу (цькування) була завдана шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого; інформації, збереженої на технічних засобах чи засобах електронної комунікації (Інтернет, соціальні мережі, повідомлення тощо); іншої інформації, яка має значення для об'єктивного розгляду заяви;
  • розгляд та аналіз зібраних матеріалів щодо обставин випадку булінгу (цькування) та прийняття рішення про наявність/відсутність обставин, що обґрунтовують інформацію, зазначену у заяві.
У разі прийняття рішення комісією про наявність обставин, що обґрунтовують інформацію, зазначену у заяві, до завдань комісії також належать:
  • оцінка потреб сторін булінгу (цькування) в отриманні соціальних та психолого-педагогічних послуг та забезпечення таких послуг, в тому числі із залученням фахівців служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;
  • визначення причин булінгу (цькування) та необхідних заходів для усунення таких причин;
  • визначення заходів виховного впливу щодо сторін булінгу (цькування) у групі (класі), де стався випадок булінгу (цькування);
  • моніторинг ефективності соціальних та психолого-педагогічних послуг, заходів з усунення причин булінгу (цькування), заходів виховного впливу та корегування (за потреби) відповідних послуг та заходів;
  • надання рекомендацій для педагогічних (науково-педагогічних) працівників закладу освіти щодо доцільних методів здійснення освітнього процесу та інших заходів з малолітніми чи неповнолітніми сторонами булінгу (цькування), їхніми батьками або іншими законними представниками;
  • надання рекомендацій для батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування).
Формою роботи комісії є засідання, які проводяться у разі потреби. Дату, час і місце проведення засідання комісії визначає її голова.
Засідання комісії є правоможним у разі участі в ньому не менш як двох третин її складу.
Рішення з питань, що розглядаються на засіданні комісії, приймаються шляхом відкритого голосування більшістю голосів від затвердженого складу комісії. У разі рівного розподілу голосів голос голови комісії є вирішальним.
Особи, залучені до участі в засіданні комісії, зобов'язані дотримуватись принципів діяльності комісії, зокрема не розголошувати стороннім особам відомості, що стали їм відомі у зв'язку з участю у роботі комісії, і не використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб.
Строк розгляду комісією заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування) в закладі освіти та виконання нею своїх завдань не має перевищувати десяти робочих днів із дня отримання заяви або повідомлення керівником закладу освіти.

Запобігання та протидія булінгу (цькуваннюв закладі освіти

Діяльність щодо запобігання та протидії булінгу (цькуванню) в закладі освіти має бути постійним системним процесом, спрямованим на:
  • визначення та реалізацію необхідних заходів, способів і методів запобігання виникненню булінгу (цькування) та (або) потенційних ризиків його виникнення;
  • виявлення булінгу (цькування) та (або) потенційних ризиків його виникнення;
  • визначення та реалізацію необхідних заходів, способів і методів вирішення ситуацій булінгу (цькування) та/або усунення потенційних ризиків його виникнення.
Діяльність щодо запобігання та протидії булінгу (цькуванню) в закладі освіти ґрунтується на принципах:
  • недискримінації за будь-якими ознаками;
  • ненасильницької поведінки в міжособистісних стосунках;
  • партнерства та підтримки між педагогічним (науково-педагогічним) колективом закладу освіти і батьками (законними представниками) малолітнього чи неповнолітнього здобувача освіти;
  • особистісно-орієнтованого підходу до кожної дитини;
  • розвитку соціального та емоційного інтелекту учасників освітнього процесу;
  • гендерної рівності;
  • участі учасників освітнього процесу в прийнятті рішень відповідно до положень законодавства та установчих документів закладу освіти.
Завданнями діяльності щодо запобігання та протидії булінгу (цькуванню) в закладі освіти є:
  • створення безпечного освітнього середовища в закладі освіти, що включає психологічну та фізичну безпеку учасників освітнього процесу;
  • визначення стану, причин і передумов поширення булінгу (цькування) в закладі освіти;
  • підвищення рівня поінформованості учасників освітнього процесу про булінг (цькування);
  • формування в учасників освітнього процесу нетерпимого ставлення до насильницьких моделей поведінки, усвідомлення булінгу (цькування) як порушення прав людини;
  • заохочення всіх учасників освітнього процесу до активного сприяння запобіганню булінгу (цькуванню).
Діяльність щодо запобігання та протидії булінгу (цькуванню) в закладі освіти відображається в плані заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти.
Розроблення, затвердження та оприлюднення Плану забезпечує керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень щодо створення безпечного освітнього середовища в закладі освіти, вільного від будь-яких форм насильства та дискримінації, в тому числі булінгу (цькування).
Планування відповідних заходів здійснюється за результатами моніторингу стану освітнього середовища в закладі освіти.
Заплановані заходи повинні:
  • спрямовуватись на задоволення потреб окремого закладу освіти у створенні безпечного освітнього середовища;
  • мати вимірювані показники ефективності;
  • залучати всіх учасників освітнього процесу.
План розробляється до початку навчального року. Протягом навчального року керівник закладу освіти забезпечує проведення моніторингу (за потреби, але не рідше одного разу на півріччя) ефективності виконання Плану та внесення (за потреби) до нього змін.
Заплановані заходи можуть відбуватись у будь-якій формі: зустрічі, бесіди, консультації, лекції, круглі столи, тренінги, тематичні заходи, конкурси, спільні перегляди та обговорення тематичних відеосюжетів, літературних творів, матеріалів ЗМІ, особистого досвіду, запрошення гостей, у формі рольових ігор та інших організаційних формах.


Інноваційні освітні технології

Урок, що розвиває критичне мислення: структура і методи (частина I)


Під час тренінгів нас часто запитують про оптимальну форму навчання учнів як для розвитку критичного мислення, так і для досягнення предметних завдань уроку. А також про те, які методи слід застосовувати в тому чи іншому випадку. Відповіді на ці запитання пов’язані насамперед із тим, як ми вибудовуємо урок цілісно, адже технологічність навчання передбачає взаємопов’язаність усіх його елементів.
Для переходу до навчання учнів за цією технологією слід внести системні зміни в організацію навчання на уроках. Технологія проведення уроку з розвитку критичного мислення – міжпредметна. При цьому вона, залежно від предметного наповнення та дидактичних завдань уроку, може набувати різних характеристик. Наприклад, це можуть бути різні типи уроку – набуття нових знань, формування умінь тощо, або ж різне наповнення змісту уроку – математичний, природознавчий, мовно-літературний інші.
Водночас, технологічність уроку забезпечує його алгоритмізована структура та методика реалізації, що не залежать від згадуваних вище чинників. Така структура передбачає побудову уроку з трьох основних частин: вступноїосновної та підсумкової. Дивимось на таблицю з короткою теорією. 

СТРУКТУРА УРОКУ В ТЕХНОЛОГІЇ РОЗВИТКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ

Лише правильне розуміння і використання потенціалу кожної частини уроку уможливлює оптимальний відбір методів навчання. Якщо ж ігноруємо це – породжуємо чимало помилок у вчительській практиці. Вибір методів навчання з інструментарію технології розвитку критичного мислення залежить від завдань тої чи іншої частини уроку: одні методи багатофункціональні – їх  застосовують у різних частинах уроку, а інші – лише в одній. Ілюструємо це ще однією таблицею.

РОЗПОДІЛ МЕТОДІВ РОЗВИТКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ ЗГІДНО З ЧАСТИНАМИ УРОКУ

Зверніть увагу – перелік методів у таблиці невичерпний. Більше ви зможете знайти в Енциклопедії інтерактивного навчання, на сайті можна переглянути уривки онлайн та замовити книгу.
Ще кілька дружніх порад, як відбирати методи до уроку. У досвідченого вчителя – великий набір інструментів. Його вибір потребує врахування кількох чинників.
  1. Характер матеріалу і результатів, які вчитель хоче отримати – знання, уміння чи ставлення? Якщо ви чекаєте засвоєння знань – пасуватимуть методи повторення: опитування, тести, взаємоперевірка, перечитування чи перегляд та ін. Якщо уміння – вам потрібно організувати діяльність, у якій учні будуть вправлятись, щоб сформувати або розвинути вміння. Формування ставлень чи емоцій учнів потребує дискусії, обговорення, постановки дилем чи спірних запитань та ін.
  2. Готовність учнів до інтерактивної взаємодії – роботи в парах, зміни партнерів для спілкування, відповідального під час виконання завдання в команді, дотримання правил та ін. Така готовність не виникає автоматично, а формується поступово. Починати її розвивати в учнів потрібно якомога раніше з невеличких і нескладних форм взаємодії (робота в парах, потім у трійках), ретельно пояснюючи учням послідовність дій. А після завершення обов’язково організовувати обговорення успіхів та невдач цієї діяльності.
  3. Ваш стиль викладання. Адже метод має бути комфортним для вас особисто. Наприклад, якщо для вас контроль менш значущий, оберіть варіант розширеної взаємодії між учнями, коли вони працюють самостійно більшу частину уроку, навіть не презентуючи проміжні результати роботи. І навпаки – якщо ви надаєте перевагу контролю, варто використовувати більш структуровані методи навчання: стежити за діяльністю учнів поетапно – наприклад, ставлячи їм чіткі, виконувані за певний час завдання, які можна перевірити.
  4. Нарешті, у процесі вибору методу потрібно враховувати час, який потрібен для організації роботи; особливості організації освітнього простору (насамперед, розташування меблів) та наявність джерел інформації (доступ до інтернету, книжки або роздавальні матеріали).
Головне пам’ятати – ми не прагнемо вразити когось яскравим методом чи прийомом, не прагнемо розважити учнів. А виходимо лише з бажання зробити процес навчання більш ефективним – результативним.
Олена Пометун, засновниця і керівниця Освітньої платформи “Критичне мислення”, доктор педагогічних наук, професор