среда, 17 октября 2018 г.

Золотава осінь в парку Олександрія



Цікавий досвід

Методики #НоваУкраїнськаШкола - світовий тренд. Про те, як їх застосовують у початкових школах Японії - в пості Міністра Лілія Гриневич.
Трохи забагато літер, але неймовірно цікаво! Особливо радимо подивитися відео уроку - воно захоплює.)
Світлина від Лілії Гриневич.
Світлина від Лілії Гриневич.
Як і обіцяла, ділюся чи не найгострішими враженнями від поїздки в Японію – спогадами про візит у школу.
Йдеться про звичайний комунальний заклад у передмісті Токіо – початкова школа Хійосідай у місті Йокогама.
Для початку нагадаю, що згідно з міжнародним порівняльним дослідженням PISA, Японія має одну з кращих систем середньої освіти в світі.
А тепер важливі факти та враження.
У школі вже роками використовують усі ті методики навчання, з якими ми лише заходимо в початкову школу. Увесь заклад завішаний роботами дітей – вони при вході в клас, в коридорі, в самому класі, скрізь на стінах. Куди не глянь – суцільні роботи дітей. Також на стінах розміщені правила класу, але жодних роздрукованих на принтері чи куплених шаблонних матеріалів – все зроблено руками учнів (можете переконатися на фото нижче).
Учителі працюють лише за активними методиками навчання. Парти в кожному класі стоять по-різному. В одному класі – для групової роботи, в іншому проводилася самостійна. Тому, щоб діти один одному не заважали, учитель поділив клас порівну і розвернув спинами одне до одного, ще в іншому класі усі діти сиділи звичними рядочками, але урок повністю проводився у формі гри.
Водночас тут початкова школа не 4 роки, як у нас, а 6 років.
Я була присутня на уроці міжкультурного порозуміння у 2-му класі. Це програма місцевої влади, вона передбачає, що дітям по півроку про свою країну розповідають представники різних національних меншин. Зараз у цій школі цей предмет разом із учителем веде українка. Сам урок ведеться одразу трьома мовами – японською, англійською та українською.
Почався урок з того, що учитель разом із учнями на карті світу визначили, де знаходиться Японія, де Україна, де Європа та де Америка.
Потім вони разом повторили, які дітки запам’ятали японські та українськи казки. Виявилося, що вони вже пройшли казку про курочку Рябу та солом’яного бичка. Цей урок був присвячений Колобку.
Мені важко буде переказати враження про те, з якою майстерністю вчитель використала казку про Колобка для вивчення з дітьми – краще подивіться відео нижче (ОБОВ‘ЯЗКОВО ЗІ ЗВУКОМ).
Але коротко це можна описати так. Спочатку вчитель розповідала казку сама та залучала дітей до цього процесу – просила вгадати, якого звіра Колобок зустріне наступним, показувала різні зображення та питала, що вони можуть означати, читала казку у ролях сама та просила дітей повторювати за нею. Нагадую, що все ведеться одразу трьома мовами.
Після цього діти розіграли казку повністю у ролях. Ці діти стільки разів повторили окремі слова та фрази, що мені здається, вони залишаться у їхній пам’яті назавжди.
Коли учні надто сильно перезбуджувались, учитель використовувала класичну методику з нашого курсу для вчителів початкової школи з EdEra.
Так, в них є домовлений рух – коли вчитель бачить, що діти розігрались, він підстрибує та напружує усі м’язи тіла, а діти повторюють за ним. Шум у класі одразу стишується, а учні знаходять природній вихід своїй енергії – просто та дієво.
А тепер декілька фактів про систему освіти Японії для тих, хто казатиме, що там усі школи як сир у маслі катаються, тому їм просто бути кращими:
1) у кожному класі навчається від 35 до 45 учнів;
2) у вчителів маленька зарплата – нижча середньої у країні. Водночас ні стаж, ні кваліфікація жодним чином не впливають на зарплату – і молодий вчитель, і старший отримують однакові гроші;
3) єдиної системи підвищення кваліфікації вчителів нема, але кожен педагог щотижня проходить якесь навчання – чи то на уроці у колеги, чи то у форматі змішаного навчання (до слова, за дітьми дуже видно, що вони звикли до гостей на уроці);
4) батьки самостійно оплачують: усі дидактичні матеріали для дітей, харчування та екскурсії, що є обов’язковою складовою програми – діти мають вийти зі школи та знати свою державу, усю державу, а не тільки своє місто чи село;
5) у школі немає їдальні – діти самостійно розносять їжу, яку їм централізовано привозять у заклад, а також самі прибирають школу (абсолютно усю школу, включно із вбиральнями).
Наперед застерігаю, я абсолютно точно не кажу, що це правильний підхід – це просто констатація факту.
Що тут ще є, і що мене вразило, це відданість вчителів своїй роботі, повага, яку суспільство демонструє до вчителя (хоча педагоги говорили, що з кожним роком вона все більш втрачається), а ще – учительські.
Тут кожен педагог має своє робоче місце поруч із колегами – свій стіл та комп’ютер в учительській, також з боку учительської є прямий вхід до кабінету директора (я у роки вчителювання про таке лише мріяла).
Знаєте, для мене ця школа стала уособленням волі людини. Тут просто всі вирішили, що вони зроблять саме так, як має бути, вони навчають дітей і їх не зупиняють негаразди та умовності, адже перед ними обов’язок, а він у Японії відіграє вирішальне значення.
Ми - не Японія, ми - зовсім інші, але ми точно не гірші. І у тих стінах я навіть більше повірила в українського вчителя та реформу, в її правильність та перспективи. Нам трохи більше наполегливості, трохи більше партнерства, трохи більше віри одне в одного.
І з часом ми все це матимемо, і наша школа даватиме українським дітям найкращу освіту. Головне – йти та не здаватися, адже наша мета - висока та праведна.

Лілія Гриневич

Освіторія

Україна перейме німецький досвід дуальної освіти

Україна перейме німецький досвід дуальної освіти

Німецька модель дуальної освіти є однією з найуспішніших у світі, тому Україна має перейняти її, а також поширити успішні практики серед закладів професійної освіти. Про це заявив заступник міністра освіти Павло Хобзей.
За його словами, офіційно експеримент із запровадження дуальної освіти в Україні розпочався ще 2015 року. Тоді у пілоті взяли участь три училища з Києва, Львова та Запоріжжя.
«Нині маємо майже 250 закладів, які впроваджують дуальну освіту, а це - третина від кількості закладів, що підпорядковані МОН. Однак, для успішного розвитку дуальної освіти ми маємо зробити її зрозумілою, доступною та безпечною для усіх сторін», - пояснив Хобзей.
Разом з тим, у Міністерстві освіти визначають кілька недоліків, які заважають розвитку дуальної освіті в Україні, зокрема, відсутність індивідуальних графіків навчання учнів, значне навантаження на педагогів, низька мотивація учнів продовжувати навчання, а також низька обізнаність роботодавців про дуальне навчання.
«Зараз ми маємо ситуацію, коли отримуючи грошову винагороду за виконану роботу учень втрачає мотивацію до продовження навчання. Тобто миттєвий заробіток має більший пріоритет, ніж отримання повноцінної освіти за фахом. Ми розуміємо, що робота учнів, навіть у межах практики чи навчання, повинна оплачуватись. Проте, на своєму рівні ми маємо прописати механізм, який зберігав би інтереси усіх сторін процесу», - зазначив заступник міністра.
Планується, що таким механізмом може стати договір, який попередньо укладатимуть зацікавлені сторони. Наприклад, у Німеччині він укладається між учнем та підприємством, тоді як українська практика розглядає документ тристороннім - між закладом профосвіти, учнем і підприємством.

Краса осені

понедельник, 8 октября 2018 г.

Розвивай себе

Один працівник заходить до господаря і запитує:
- А чому ти платиш мені за все рубль в тиждень, в той час як Єлисею - п'ятнадцять? Господар дивиться у вікно і каже:
- Чую, хтось їде. Нам сіна на зиму потрібно купити. Вийди-но, подивися, чи не сіно чи везуть.

Вийшов працівник.
Зайшов і каже:
- Правда, сіно.
- А не знаєш, звідки? Може, з Лук'янівські лугів?
- Не знаю.
- Так піди і запитай.
Пішов той.
Знову входить:
- Точно, з Лук'янівські.
- А сіно якого укосу - першого або другого?
- Не знаю.
- Так піди, дізнайся!
Вийшов працівник.
повертається:
- Господар! Першого укосу!
- А не знаєш, почому?
- Не знаю.
- Так піди, дізнайся.
Сходив.
Повернувся і каже:
- Господар! За двадцять рублів.
- А дешевше не дають?
- Не знаю.
У цей момент входить Єлисей і каже:
- Господар! Повз везли сіно з Лук'янівські лугів першого укосу. Просили по 20 рублів. Сторгувалися за 17 за віз. Я їх загнав у двір, зараз розвантажують.
Господар повертається до першого:
- Тепер ти зрозумів, чому тобі платять 1 рубль, а Єлисея - 15?

На замітку!

Лише мала частина подій нашого життя залежить від волі випадку, в іншому ми самі вирішуємо, як пройде день. Так говорить американський письменник Стівен Кові, назвавши це принципом 90/10. А роботу цього принципу він показав за допомогою простого прикладу.
Сьогодні ми ділимося з вами невеликим розповіддю про дії правила 10/90 в повсякденному житті.
Справа в тому, що 10% подій в нашому житті ми ніяк не можемо контролювати. Чи не можемо запобігти поломку приладу, яким користуємося, вплинути на затримку рейсу літака або регулювати червоне світло світлофора. Але ми можемо контролювати свою реакцію на ці події.
Решта 90% подій - це результат нашої реакції. Результат того, як ми себе поводимо в неконтрольованої і стресовій ситуації.
Ви снідаєте зі своєю сім'єю. Ваша дочка ненавмисно перекинула чашку з вашим кави прямо на вашу сорочку. Ви схоплюєтеся і кричите на дочку, обзиваючи її тюхтієм. Дорікаєте свою дружину за те, що вона поставила чашку дуже близько до краю стола. Ви несете в спальню, щоб переодягнутися, а після повернення бачите заплакану доньку, яка не закінчила свій сніданок і не зібрала речі для школи.
В результаті вона не встигає на шкільний автобус. Ваша дружина поспішає на роботу, і ви везете дочку в школу на своїй машині. Оскільки ви спізнюєтеся, то мчимо, порушуючи правила дорожнього руху. Прийшовши на роботу із запізненням, ви виявляєте, що забули вдома потрібні папери. Ваш день почався жахливо і продовжується у такому самому дусі. Ви чекаєте не дочекаєтеся, коли він закінчиться. Прийшовши додому, ви бачите, що дружина і дочка в поганому настрої. У ваших стосунках спостерігається напруга.

Зі святом Вчителю!



"Учитель приходить тоді, коли учень готовий" - давній вислів, який на різні боки вже переспіваний, але від того не став однозначним)
Може, якраз навпаки: учень народжується тоді, коли вчитель готовий вчити? Дискусійне питання.
Однак, кожен практик знає, звідки тільки й сили беруться, як тільки натхнення не згасає, як умить починають яскравими барвами грати методичні знахідки-експромти і народжуватися творчі завдання, коли учні просто відкриті на навчання, коли вони просто здатні співпрацювати, пізнавати нове, бути щасливими власними успіхами.
А буває, що силам взятися ніде... Буває?
Так от, я бажаю Вам, колеги, у День Учителя (у день СВЯТА ВЧИТЕЛЯ!) сил і нахнення, які примножуються Учнем!
Сійте, колеги, сійте!
Я дякую своїм учням за радість, натхнення і щастя моєї професії. Агов, 11-А, ви чуєте, що кажу?)) 
10 типів педагогів емоціями котів)

Є така думка

1. майже безумовно всі погоджуються, що простір освіти майбутнього - це не вивчення установи, а екосистема. це викладено, наприклад, "оствальда" професії вчителя - вони можуть стати будь-яким дорослого з будь-якою експертизою. і оствальда ідеї "тренувального простору" - вони можуть стати будь-яким (багатофункціонального) простору в місті.

2. звідси ще один цікавий висновок полягає в тому, що головне завдання не створювати навчальні програми чи технології, але створювати і підтримувати культуру постійне навчання і мислення, орієнтовано у напрямку росту і розвитку, кожного громадянина міста. кожен дорослий стає підзвітність партнером, відповідального партнера, відповідального за кожну дитину в місті, щоб мати максимальне розуміння / досвід всього, що з ним відбувається.

3. ніхто не бачить майбутнього освіти через призму освітньої техніки. при цьому - лідери самих додаткових шкіл активно застосування edtech в навчання. але цифрова та інша технологія #раптововиявилось, що буде неактуально, та важливий людський досвід, зв 'яжіться з людьми між собою, вже, співчуття, любов' ю та радістю. ... у світі є швидка зміна до "людяності" в освіті.
https://www.facebook.com/luksha/posts/10155584700776784

Освіторія

Найкращий вчитель України — про мрії, секрети та плани на призові 250 тисяч гривень
Найкращим вчителем країни за версією премії Global Teacher Prize Ukraine 2018 став 29-річний учитель інформатики із Запоріжжя. Олександр займається інклюзивною освітою та вивчив жестову мову, разом з дітьми створює роботів та майструє сонячні панелі, й три роки поспіль перемагає в математичному конкурсі з усного рахунку.
Думка промайнула одразу, щойно художник почав малювати синій джинсовий жилет, — усміхається Олександр. — А коли почала з’являтися борода, то тихесенько зиркнув на колег-чоловіків, які сиділи зі мною в одному ряду, — чи є ще хтось з борідкою? Пробував «підставляти» обличчя під незавершений портрет і всередині вирували емоції. До останнього не міг повірити: «Це й справді я? Тут стільки достойних цього звання людей!» Тримав кулаки за всіх претендентів, які стали за час підготовки до конкурсу моїми товаришами.
Мені вистачило півроку, щоб зрозуміти: вчительство — моя справа життя на всі сто відсотків. До того я навіть не уявляв, як воно — вчителювати, адже тільки сам навчався — в школі, університеті. Процес затягнув, як вир і вже не відпускає. Я став більш комунікабельним, отримав розуміння, як правильно працювати з дітьми з особливими потребами, як тримати увагу публіки на сцені (а я боявся бути оратором до приходу до школи!), що значить бути джерелом натхнення для маленьких розумників. Мінуси професії? Гм-м-м, — те, що треба на роботу дуже рано приходити, рахується?
Сфера IT, в якій я працюю, стрімко розвивається. Інколи я й сам не встигаю за плином технологій — учні приходять і кажуть: а ми бачили лайфхаки з 3D-малювання, розкажете детальніше? Зізнаюсь, інколи я й сам про такі штуки від них чую вперше. Завдяки палкому бажанню учнів у нашій школі з’явився 3D-принтер, і ми часто створюємо з ними віртуальні 3D-моделі.
Діти мотивують відслідковувати ноу-хау, йти в ногу з часом. А оскільки всі мої підопічні обожнюють подорожувати — намагаюся допомагати їм втілювати travel-мрії. Стараюсь домовлятись із організаторами освітніх проектів, які проводяться в нашій школі, щоб вони за можливості спонсорували поїздки учнів до різних куточків України — так ми побували в Харкові, Одесі, Львові, Славську.

Головне — внутрішня енергія. Це вона — головний магніт вчителя. А ще важливо бути для учня партнером у навчанні й не робити акцент на оцінюванні.

От і намагаюся бути з дітьми на одній хвилі!https://www.facebook.com/osvitoria.media/videos/241018226568219/

четверг, 4 октября 2018 г.

Уряд схвалив Концепцію розвитку громадянської освіти

Кабінет Міністрів схвалив Концепцію розвитку громадянської освіти в Україні. Про це повідомили у Міністерстві освіти і науки.
Документ визначає шляхи, за якими має проходити розвиток громадянських компетентностей людини.
В освітньому відомстві зазначають, що головними завданнями громадянської освіти в Україні є правова освіта, яка допоможе людині зрозуміти, як використовувати свої права та громадянська активність, що має заохочувати впливати на процеси прийняття рішень як на загальнодержавному, так і на локальному рівнях.
Концепція також узагальнено фіксує перелік знань, умінь та навичок, якими має оволодіти людина на кожному з рівнів освіти. Наприклад, документ визначає, що випускник школи має розуміти засади здорової конкуренції, уміти нести відповідальність за свої вчинки, мирно вирішувати конфлікти, захищати свої права, відстоювати власну позицію тощо.
Натомість, під час навчання у виші, людина має засвоїти принцип верховенства права. Серед інших завдань - формування здатності зберігати культурні та наукові цінності, а також примножувати їх.
«Ще з минулого навчального року ми запровадили наскрізні змістові лінії у шкільних програмах для 5-9 класів, однією з яких є громадянська відповідальність. Водночас Концепція громадянської освіти передбачає низку змістових ліній, які поступово впроваджуватимуться у навчальний процес. Серед них: медіаграмотність, критичне мислення, волонтерська діяльність, участь у веденні державних справ», - зазначає міністр освіти Лілія Гриневич.
Концепція передбачає, що засади громадянської освіти мають застосовуватися у різних видах освіти - формальній, неформальній, інформальній.
Так, у формальній освіті громадянські компетентності здобуваються під час навчання у школі або у позанавчальній діяльності. Оскільки у неформальній освіті здобуття компетентностей буде проходити у позашкільний час, реалізація Концепції проходитиме у співпраці з закладами культури, соціального захисту, відділами туризму, молоді та спорту. Інформальна освіта передбачає умови для громадянської самоосвіти через включення її ідей у громадські простори - наповнення бібліотек та музеїв, парки, сквери тощо.




Переможець премії Global Teacher Prize Ukraine 2017 Паул Пшенічкавиступив у Верховній Раді. На ранковому пленарному засіданні 3 жовтня 71-річний вчитель фізики та астрономії з Чернівців наголосив на важливості освіти для безпеки країни. Чи не вперше простий шкільний учитель звернувся до загалу з найважливішої трибуни країни.
— Ніколи не думав, що таке станеться в моєму житті, — сказав Паул Пшенічка про нагоду мати слово у Верховній Раді. — 25 років я подорожую з нашими дітьми по різних форумах, знайомий з колегами з 30 країн світу. Проблеми освіти скрізь приблизно однакові.
У 2012 році ми були запрошені обговорити проблеми освіти США у величезний технопарк, розташований недалечко від Чикаго. Того року група, яку очолювала держсекретар Кондоліза Райс, прийняла дуже цікавий документ «Проблеми освіти і загрози національній безпеці Сполучених Штатів Америки». Ви собі уявляєте, країна, яка має 11 атомних авіаносців і ще 11 будує, вважає освіту своїм пріоритетом, причому, саме в проблемах оборони.
Ще президент Рейган, виступаючи у Пентагоні, сказав, що на той момент бюджет на освіту перевищив бюджет Сполучених Штатів на оборону. Генерали запитали його, як так може бути? Рейган відповів дуже просто: «Якщо ви думаєте, що питання оборони вирішуються у Пентагоні, ви помиляєтеся. Питання оборони вирішуються за шкільною партою».
Ця історія з виступу Паула Францовича викликала перші бурхливі оплески українських депутатів.

«Як учитель фізики, можу професійно говорити про цю галузь. Проблеми освіти повинні нас не тільки хвилювати, а вже тривожити, — наголосив Паул Пшенічка. І навів цифри вступників на фізику по університетах, катастрофічно низькі. — На фізику цього року вступило троє абітурієнтів у Чернігові, а у Херсоні, Чернівцях — двоє. Цей предмет вкупі з інформатикою, біологією і хімією — усі йдуть одним шляхом: ці галузі валяться.
Для України, яка будує ракети, ядерну промисловість, одні з найбільших у світі літаки, крупні турбіни, яка має — все ще має — дуже сильний науковий потенціал і яка багато років передує в світі у STEM-освіті, наші учні почуваються вільними у західних вишах.
Нам потрібно прийняти тут, у Верховній Раді, якусь довгострокову програму, скажімо, до 2030-го, як це зроблено в Англії, Франції, інших розвинутих країнах. Програму, яка би виконувалася послідовно, незалежно від того, хто буде президентом і міністрами. Інакше є загроза нашій обороні, економіці, інформаційній безпеці, нашій конкурентноздатності.
Паул Францович навів успішні приклади з іноземного досвіду:
— Франція. Освіта безоплатна з 2 рочків і до закінчення університету. Ми нещодавно повернулися з міжнародного конкурсу з Румунії. Для нашої команди це все було безоплатно — проживання, проїзд, харчування, екскурсії. Наш водій все допитувався, скільки ж коштує цей прекрасний гуртожиток для студентів. Я врешті-решт наважився і запитав. Відповідь була: «Освіта в університетах безоплатна для громадян Румунії, гуртожиток для студентів — безоплатний».
Те саме спостерігаємо в Швейцарії, Фінляндії. Два останні президенти Естонії поставили безоплатну освіту першим пріоритетом держави. Японія, Сінгапур, Шанхай, Індонезія, Туніс — приблизно 16-20 відсотків державного бюджету йде на освіту, і це вважається нормою. В результаті цього високі технології йдуть уверх, зростає конкурентноздатність у високих технологіях. Ці країни дбають про своє майбутнє.
— Затрати на освіту — це не затрати, це інвестиції у майбутнє. І ми повинні це підтримати, — звернувся до публіки у Верховній Раді Паул Пшенічка.
Після завершення виступу депутати аплодували вчителю фізики стоячи.

Нагадаємо, що Паул Францович торік став переможцем престижної премії Global Teacher Prize Ukraine, а цьогоріч був у її журі. Він не лише заслужений вчитель України і відмінник освіти, а й має низку міжнародних відзнак. Найекзотичніша — від Міжнародного астрономічного союзу та Массачусетського технологічного інституту, які у 2005 році присвоїли малій планеті № 21389 ім’я «Пшенічка». Ще він — почесний член Лондонського інституту фізики, координатор Міжнародної конференції молодих учених та член виконкому Міжнародної федерації фізичних змагань, автор кількох шкільних підручників.