Цікава думка

Чому так виходить,

що батьки не можуть для себе сформулювати свій сімейний замовлення: чого вони хочуть від школи насправді.

1. Одним потрібні тільки голі академічні знання предметів, іншим - ще й практичні навички та компетенції.

Одним - щоб дітей навантажували, іншим - щоб їх розвантажували.

Одним - щоб оцінки ставили, іншим - щоб не ставили.

Одним - вчителька добра, іншим - сувора ...

Одні - готові платити, інші - заперечують ...

Одним - повний день, іншим - півдня ...

Одним - більше предметів, іншим - менше.

І ще приблизно 20 таких суперечливих вимог.

2. Зараз у нас перемагає європейська толерантна модель, яка полегшує процес навчання (фінська), яка в світі втрачає свої лідерські позиції.

3. У світі тренд на інтенсифікацію навчального процесу одночасно з підвищенням його захопливості. Це модель південно-східній Азії.

4. Кажуть, що діти втомлюються і переутомляются від кількості предметів і непотрібних знань. Однак, справа не в кількості предметів. Самі предмети вже давно застаріли. Тепер в світі вчать по кейс-уроків. Інтегрованим і інтерактивним. І вчать настільки цікаво, що діти тут же хочуть все це спробувати самі. Саме звідси виростає їх "вміння вчитися".

5. У світі тренд нема на вузьких фахівців (бо коли закінчать школу, тих спеціальностей може вже не бути), а на широкий компетізм, так як він дає більше стійкості в житті.

6. До речі, діти в шкільному віці ще не знають ким і чим вони будуть, тому неправильний ранній вибір професії може стати життєвою катастрофою.

7. Тому ідеальна модель системи освіти не залежить від кількості предметів або навантаження школярів. Вона залежить від цілей, до яких ви прагнете.

8. Ким і чим ви хочете, щоб була ваша дитина в 20-25 років? Що він повинен вміти, знати, хотіти? .

Треба сформулювати правильні цілі, і від них вже вибудовувати свої вимоги - чому вчити, як вчити, ким вчити, де вчити, за скільки і на який результат.

Тоді і школу легко підібрати.

Інакше, і правда, 11-12 років пролетять швидко, а виявиться, що немає ні потрібних знань, ні практичних навичок, ні мотивації далі розвиватися, ні орієнтирів: що робити і як жити.