НА ЗАМІТКУ

10 фраз, які вчителю не варто казати своїм учням

Вчителі нерідко генерують фрази, які учні потім згадують протягом всього життя. Але деколи педагоги з виховною метою користуються певними кліше, які далеко не завжди є вдалими. Більше того, інколи вони можуть ще й травмувати дитину. А от цього точно не потрібно.

1. А голову ти вдома не забув?

Ця фраза, яку адресують тим, хто забув вдома домашнє завдання, робочий зошит чи підручник, відома всім. Вона настільки давня, що вже стала крилатою та цілком заслуговує на почесне місце у словнику фразеологізмів. Як правило, після таких слів клас починає сміятися. Весело всім, крім того учня, якому вони були адресовані.

Ви ж знаєте, що всі діти бояться висміювання з боку однокласників? Тоді не варто провокувати це, кепкуючи з учня. Бо діти подумають, що якщо вже сам вчитель сміється з їх товариша, то їм теж можна.

2. Це треба вам, а не мені.

Звісно, ви давно вже здобули освіту. А ще ви чудово знаєте, що далеко не всі діти хочуть вчитися, та й зацікавити абсолютно кожного неможливо. Але при цьому педагог має не забувати про те, що навчання – двосторонній процес. Щоб він був успішним, зусилля мають докладати обидві сторони.

Коли ж ви кажете такі слова, то повністю перекладаєте відповідальність на учнів. А вони вже роблять з цього цілком логічний висновок: чекати на допомогу від вчителя не варто. Як ви гадаєте, чи стануть після цього діти вчитися краще?

3. Якщо ви такі розумні, то станьте на моє місце та проведіть урок!

Дисципліна на уроці має бути на висоті, адже від неї залежить якість сприйняття учнями матеріалу. Але така фраза є нічим іншим як проявом вербальної агресії. Діти чудово це відчувають та напружуються, готуючись захищатися чи взагалі нападати. До того ж, у цих словах міститься непрямий натяк на не надто високі інтелектуальні здібності школярів.

4. За всі роки викладання ваш клас – найгірший.

Класичне висловлювання, яке може повторюватись із року в рік, і яке зазвичай не відповідає дійсності. Говорячи так, ви намагаєтеся присоромити учнів, але насправді ефект буде протилежним. Постійно чуючи про те, які вони погані, діти несвідомо намагаються відповідати твердженню вчителя. Тобто ситуація не покращиться, а погіршиться.

5. З такими знаннями тебе треба посадити в перший клас

Це оціночне судження, яке не завжди відповідає дійсності. Ці слова ви можете сказати на емоціях, а такий підхід має негативні наслідки. Одна фраза легко зводить нанівець усі старання школяра та програмує на негатив: він вважатиме себе нездарою, найгіршим у класі. Думаєте, такі звинувачення допоможуть школяреві зібратися та довести, що він не безнадійний? Навпаки, скоріш за все він образиться та навіть не подумає щось міняти. Навіщо, якщо на нього вже повісили ярлик?

6. Який ти невихований/жадібний

Ще одне оціночне судження, якому не місце у школі. Зрештою, ви має право на власну думку, але казати про це дитині не варто. До того ж, чи впевнені ви на 100%, що дитина дійсно є такою, як ви кажете? Та навіть якщо учень поводить себе не так, як вам хотілося б, то може він має на це причини?

7. Поки ти хворів, у класі була ідеальна тиша

У кожному класі є діти, поведінку яких важко назвати ідеальною. Але давайте будемо чесними – відсутність однієї людини не робить колектив чудовим. Тому покладати відповідальність за погану поведінку в класі на когось зі школярів не зовсім коректно.

8. Ти не можеш це вивчити? Нічого з тебе не вийде!

Звісно, вам прикро, що учень ніяк не може зрозуміти тему, хоча ви старалися розповідати максимально чітко та доступно. Але робити прогнози щодо подальшого життя та успішності дитини дещо занадто, як думаєте? Зрештою, все може бути до банальності просто: учню просто не цікаво розбиратися в тонкощах синтаксису, він любить фізику, чи навпаки.

9. Для особливо обдарованих повторюю ще раз!

І ще одне емоційне висловлювання, яке означає, що ви втомилися повторювати одне й те саме, не бачачи при цьому розуміння з боку учнів. Це, звісно, прикро, але натякати дітям на те, що їх розумові здібності недостатньо високі для розуміння теми, не варто.

10. Вчив? Не вірю!

Така постановка питання взагалі не передбачає продуктивного діалогу. Єдине, чого можна досягти, це образити учня, він зрозуміє, що йому не довіряють. При цьому ваше «не вірю» не підкріплене фактами. Перш ніж давати таку оцінку, треба дійсно оцінити рівень знань, але навіть якщо він недостатній, варто розуміти, що на те можуть бути об’єктивні причини.

Дуже важливо пам’ятати, що стосунки вчителя та учнів залежать від старань обох сторін. Діти не завжди розуміють, як їхні вчинки та слова відбиваються на оточуючих, тож станьте для них прикладом та ідеальним педагогом!