НА ЗАМІТКУ

Дієві поради для розвитку емпатії в дітей-нарцисів

Хто такі «учні-нарциси»?

Це діти з демонстративною поведінкою та цілеспрямованим бажанням привернути до себе увагу. Часто вважають, що пріоритетними мають бути виключно їхні бажання. Нарциси впевнені, що вони кращі за інших, а чужі недоліки – це прекрасний привід самоствердитися.

Зверніть увагу! У теорії розвитку людської психіки Жана Піаже, швейцарського психолога та філософа, зазначено, що «нарцисизм» – природна частина становлення особистості, яка часто зустрічається у дітей  молодшого шкільного віку. Учні в цей період егоцентричні та мають нерозвинене причинно-наслідкове мислення. Як правило, у середніх класах ознаки нарцисизму нівелюються або й зникають назовсім. Якщо ж ні, то у вчителів є шанс підкоригувати демонстративну поведінку бешкетників. 

Як педагогам спілкуватися з дітьми-нарцисами?

Прийміть факт, що поведінка учнів-нарцисів – частина розвитку особистості. Її неможливо змінити швидко. У шкільному віці діти ще не вміють віртуозно керувати власними емоціями. Якщо демонстративна поведінка учнів заважає вести урок, то професійну допомогу має надавати шкільний психолог або соціальний педагог, а не вчитель. 

Ставтеся до учнів-нарцисів суворо, але не агресивно. У жодному разі не конфліктуйте з цими дітьми. Звісно, є школярі, які полюбляють хизуватися перед однокласниками своєю поганою поведінкою. Наприклад, провокують конфліктні ситуації. Утриматися в такі моменти дуже складно. Подбайте про себе! Під час конфлікту спробуйте зосередитися на диханні. Рахуйте подумки до десяти. Часто мовчання дорослого має більший ефект, аніж крики. Пам’ятайте про це!

Спробуйте розібратися в причині нарцисизму дитини. Може, вона просто намагалася привернути до себе увагу або ж хотіла уникнути написання контрольної роботи. В останньому випадку можна провести з учнем індивідуальну контрольну, не зводячи з нього очей та не даючи списати. Обов'язково поговоріть про дітей-нарцисів зі шкільним психологом. Причин їхньої демонстративної поведінки може бути дуже багато, починаючи від гіперчутливості самої дитини та закінчуючи насильством у сім'ї. 

Поговоріть тет-а-тет із дитиною-нарцисом про розширення кола інтересів. Спілкування з однолітками у межах майстер-класів, курсів абощо переконає учнів у тому, що нас оточують різні люди з власними мріями, переконаннями та життєвими цілями. Школяр на підсвідомому рівні дізнається, що хтось самостверджується, принижуючи інших (і це неправильний підхід!), а хтось прагне пізнати себе і бути собою.

Навчіть школярів слідувати формулі спілкування «50/50». Для цього вони мають спостерігати за тим, скільки часу в бесіді говорять, а скільки – слухають. 50/50 – формула оптимального спілкування, коли можна розповісти про себе та обговорити теми, які цікавлять співрозмовника.

Використовуйте під час занять прийом «Три позиції». Ця техніка запозичена із психотерапії. Її використовують фахівці для формування під час дискусій менш егоїстичної думки. Для цього потрібно кожне проблемне питання розглядати з трьох боків:

Якомога частіше показуйте учням мультфільми, персонажі яких уважно ставляться одне до одного, поважають чужу думку та турбуються про оточення. Діти значно краще засвоюють інформацію на прикладах із книг та фільмів, аніж через докори: справи та вчинки героїв змушують глибше замислитися над власною поведінкою.

Сподіваємося, ці поради та публікації сприятимуть вашому порозумінню з дітьми-нарцисами!