Таксономія Блума

Щоб конкурувати на ринку праці через 10-15 років, ми зіткнулися з тим, що багато хто не розуміє різницю між, наприклад, знанням і здатністю до аналізу. Ключем до розуміння цієї різниці може служити таксономія Блума.

Педагогічний психолог Бенджамін Блум у середині 50-х років минулого століття розробив свою концепцію, що дає змогу класифікувати цілі педагогіки. Зокрема, він виділяє три сфери навчання – когнітивну (знання), афективну (емоції) та фізичні навички (майстерність).

Когнітивну сферу Бенджамін Блум розділяє на шість категорій.
1. Знання. Запам’ятовування і використання раніше вивченої інформації. Тут людина вивчає назви й імена, знаходить збіги, дає визначення, ідентифікує об’єкти.
2. Розуміння. Вищий рівень, передбачає розуміння сенсу, інтерпретацію проблеми, переклад, опис власними словами.
3. Застосування. Практичне застосування отриманих знань у новій ситуації описують такими словами, як «обчислити», «конструювати», «маніпулювати», «виробляти», «розв’язувати».
4. Аналіз. Він допомагає розділити отриманий матеріал на складові, побачити різницю між ними, побачити помилки. Тут ідеться про такі дії, як диференціація, співвідношення, поділ, порівняння, вибір.
5. Оцінювання. Дати свою думку про цінність того чи іншого об’єкта, ідеї – тут ключові слова інші: критика, виправдання, захист, опис, трактування.
6. Створення. Найвища категорія, передбачає створення нового з непов’язаних частин. Цей процес може включати в себе компіляцію, реконструкцію, організацію, реструктуризацію, модифікацію.

Тому, коли ми говоримо про розвиток у сфері «знання» (скажімо, вивчення математичних правил або граматики мови), ми не піднімаємося вище першої, найнижчої категорії. Розв’язання математичних прикладів, таким чином, є вищими рівнями: другим і третім. Але вивчення правил жодним чином не стосується таких навичок, як «критичне мислення» чи «творчість», які належать до найвищих категорій у цій таксономії.