ОСВІТОРІЯ . ЯК ЗАПОБІГТИ ПАНДЕМІЇ ВИГОРАННЯ ВЧИТЕЛІВ НА КАРАНТИНІ

Провідний освітній експерт у світі та вчитель із ТОП-50 Global Teacher Prize Арман Дусе вважає, що онлайн-викладання в ці кризові часи — справжній глобальний виклик. Дусе став співавтором практичного порадника про підходи дистанційного навчання «Думаючи про педагогіку під час пандемії». У коротких відеопоясненнях на своїй сторінці у соцмережі він розповідає про челенджі, які стоять перед вчителями і батьками всього світу, і радить, як впоратися з дистанційним навчанням під час карантину. «Освіторія» зібрала найцікавіше з його мотиваційних послань, щоб українські педагоги надихнулися підтримкою свого канадського колеги.

Карантин — це кризове навчання

Чому я наголошую, що зараз — навчання під час кризи? Тому що багато хто вважає, що карантин — це хоумскулінг, домашнє навчання або онлайн-навчання. Однак насправді це кризова ситуація: сьогодні поза межами школи перебувають 1,5 млрд учнів у всьому світі. Ми відправили їх додому і зараз намагаємося відновити таку-сяку тяглість навчального процесу. Тож ми всі разом маємо видихнути і усвідомити, що ми не зможемо просто скопіювати все, що було в школі, і повторити це на дистанційному навчанні. Отож давайте всі зійдемося на тому, що кризове навчання не буде ідеальним.Коли ми забрали з освіти саму структуру школи, ми усвідомили, наскільки великим є розрив у доступі до освіти, у рівності можливостей сімей: хтось може не мати інтернет-зв’язку, комп’ютера чи гаджета вдома, хтось не в змозі забезпечити повноцінне харчування своїм дітям і не має доступу до соціальної і медичної сфер послуг. ЮНЕСКО створила глобальну коаліцію, яка працюватиме саме із цим викликом. Якщо хочемо до 2030 року досягти глобальної цілі ООН № 4 — рівний доступ усіх до якісної освіти, маємо подолати цей розрив. Другий аспект кризового навчання: коли ми закрились на карантин, ми забрали соціальну структуру школи. Той безпечний простір, який діти і батьки мали завдяки школі і на який могли покластися, тепер зачинений. Тож маємо, перш за все, впевнитися, чи забезпечений базовий рівень потреб дітей удома. Чому вчителі досі не перейшли на онлайн-навчання? Деякі країни, як наприклад Фінляндія, вже давно практикують онлайн-інструменти в навчанні. Проте світова реальність така: якщо ви не належите до 10 % заможних регіонів світу, ви не зможете в один момент просто перескочити на онлайн-навчання — це так не працює. Неможливо перейти на онлайн-навчання у звичайний, некризовий час — адже тоді буде 50 % дітей, які мають можливості для цього, і 50 % — які не мають цих можливостей, тож вчителям довелося б нести подвійне навантаження в роботі.

Закликаю вас подумати про переживання втрати і горювання в умовах соціального дистанціювання. Упродовж пандемії ми стикаємося зі смертями та втратами — від хвороби можуть померти друзі, родичі, колеги. Під час карантину ми не можемо бути поруч і розділити це спільне горе. Люди помирають наодинці, але і їхні рідні переживають жалобу за ними наодинці. Це явище, без сумніву, матиме вплив на учнів та на їхні родини. Те саме стосується родин вчителів. Отже, маємо дивитися на навчання через призму цих першочергових психофізичних потреб.

Якщо не будемо дбати про педагогів, можемо отримати пандемію вчительського вигорання: багато вчителів не готові і не вміють працювати з онлайн-інструментами для навчання, а відтак вони відчувають постійний стрес і тривогу з цього приводу. Тому маємо зробити принцип «Спершу Маслоу, потім Блум» (спершу — базові потреби за пірамідою Маслоу, потім уже педагогічні цілі за таксономією Блума — ред.) наскрізним у всіх аспектах освіти під час пандемії в усіх країнах світу.

Дистанційне навчання вже існувало раніше: в деяких регіонах вчителі надсилали поштою завдання учням з віддалених місцевостей, деінде таке навчання відбувалося через теле- чи радіоуроки на центральних каналах, і діти надсилали роботи вчителям. Ці методи дистанційного навчання існують досі в багатьох країнах світу. Сьогодні багато хто сприймає дистанційне навчання через призму онлайн-освіти, але через великий розрив у можливостях і доступі до цифрових технологій у різних регіонах онлайн-навчання може бути доступним лише 50 % учнів. Тож кожен вчитель опиняється перед викликом — треба впевнитися, що всі його учні отримують усе необхідне для навчання.

Поради батькам: видихніть

Хочу сказати батькам з усього світу, які опинилися вдома з дітьми на карантині: ви не самі, ми разом у цьому човні, тож треба колективно видихнути і зробити переоцінку наших очікувань.

Діти — надзвичайно стійкі, вони швидко оговтаються від карантину. Єдине, що треба контролювати і батькам, і дітям, це ставлення до пандемії: воно може бути або позитивне, або негативне. Яким би воно не було, прошу вас не втрачати надію.

Що хочуть вам зараз сказати вчителі? Педагоги з усіх сил намагаються підтримувати зв’язок з вашими дітьми і допомогти їм подолати цей період. Ми прагнемо продовжувати навчання, коли і якщо це можливо, але не завжди це буде найважливішим. Ми не сподіваємося, що ви, батьки, станете професійними домашніми вчителями за одну ніч: ми для цього навчалися в університетах. Але ми надамо вам інструменти і ресурси, щоб ви допомогли вашим дітям у самостійному навчанні вдома. Будьте певні, щойно ми всі повернемося до школи, діти все надолужать.

Що ви можете робити зараз? Любити своїх дітей. Якщо маєте кількох дітей, присвячуйте час цілковито і якісно спершу одній, а потім другій дитині — дайте кожній свою повну увагу і присутність.

Формальна освіта дуже важлива, про це ніхто не сперечається. Але більш важливим є закласти основи для навчання упродовж життя, і зараз саме час це зробити: показати цінність навчання за різних життєвих обставин. Ви самі можете багато чого навчитися у ваших дітей — як грати в нову комп’ютерну гру чи вивчити разом танець для TikTok.

Карантин — чудова можливість навчити дітей життєвих навичок: як правильно прати, як приготувати собі обід. Покажіть дітям, як ви ведете сімейний бюджет, розкажіть про свою роботу.

---

Прищеплюйте дітям здорові звички: займайтеся разом йогою, тренуйтеся у дворі чи танцюйте разом з дітьми. Дайте своїм дітям інструменти роботи зі стресом: дихальні вправи, майндфулнес. Зрештою, погугліть цю тему в мережі — зараз саме час підтримати психологічне здоров’я. Діти мають засвоїти життєво необхідну річ: під час кризи єдине, що людина може контролювати, це власне ставлення до ситуації.

Поясніть, чому ми всі маємо тримати дистанцію: ми робимо це, бо ми всі є членами спільноти — нашої малої в містечку чи місті, і великої — у країні та світі. Ми тримаємо дистанцію, щоб захистити себе, найбільш вразливих людей і справжніх героїв цього часу — працівників медичної служби. Поговоріть з дітьми про те, чому так важливо бути активним членом суспільства і що кожен з нас може зробити, щоб зарадити в цій кризі: подзвонити самотнім далеким родичам, надіслати листівку лікарям, принести продукти літнім сусідам.