понедельник, 6 сентября 2021 г.

ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ

9 найпотужніших методів мозкового штурму 



Розвиток креативності та критичного мислення є чи не найголовнішим наскрізним завданням освітнього процесу у школі. Чудовим інструментом для цього є метод мозкового штурму (англ. brainstorming). Цей метод створення «зливи ідей» постійно удосконалюється і розвивається. Пропоную вашій увазі адаптовані до українських реалій новітні розробки американського підприємця Джоша Лінкнера.

Ці 9 методів будуть корисними не лише у роботі зі старшокласниками, а й у процесі генерування нових ідей педагогами, наприклад, під час серпневих педрад.

 А як би цю проблему розв’язав Василь Сухомлинський? А Джон Дьюї? А Кен Робінсон? А Василь Кремень? А Ілон Маск?

Складіть список того, що ви робили у минулому, і що є загальноприйнятою практикою. А тепер визначимо, що є діаметрально протилежним.  Іншими словами, як би це виглядало, якби ви «перевернули» традиційний підхід  на 180 градусів від норми?

Головне правило цієї сесії ідей: можна ділитися лише тими ідеями, які могли б бути «першими у світі».

 Подорожуємо у минуле або у майбутнє. У який спосіб 100 років тому хтось міг би прийняти ваш виклик? У який спосіб через 50 років у майбутньому хтось може розв’язати вашу проблему?

Висловлюємо лише ті ідеї, які є незаконними (суперечать чинному законодавству). Потім ви берете суть незаконної ідеї та перетворюєте її на щось, що є морально, етично та практично доречним.

 Уявіть собі, що хтось поставив собі за мету знищити ваш заклад освіти. У який спосіб він міг би це зробити? Проєктуючи те, як ваш ідеальний конкурент може ухвалити такі «вбивчі» рішення, ви отримаєте змогу звільнитись від хмари попереднього мислення та запустити ваш творчий розум.

ПОЗИЧЕНА ІДЕЯ. Замість того, щоб тяжіти до ідей з вашої галузі, спробуйте дивитись назовні. Де ще у житті зустрічається подібна проблема? Шукайте натхнення в інших галузях, спорті, мистецтві, природі чи навіть в інших часових проміжках. Відкрийте ідею у різних сферах життя, а потім запозичте концепцію та застосуйте її до власного виклику.

 Коли ми розробляємо ідеї, то часто звужуємо поле вибору до простих, очевидних відповідей. Необмежені можливості швидко стають простим вибором A, B і C. Замість того, щоб вибрати A, B або C, запитайте: «Чи є D? а Е?». Або мій улюблений – варіант X. Варіант X – це смілива, неортодоксальна ідея. Химерна, несподівана концепція, яка зробить ваш день і яка насправді творить історію.

Про історію появи методу «Мозковий штурм»

Під час Другої світової війни до каравану вантажних суден у відкритому океані надійшла радіотелеграма: «Обережно, неподалік – німецький підводний човен». Тобто існувала загроза удару ворожої торпеди. Тоді капітан одного з кораблів, американець Алекс Осборн, згадав одну з піратських традицій – збиратися на палубі усією командою, щоб кожен міг запропонувати свій варіант виходу зі складної ситуації.

Тож цей чоловік звів команди на палубі й наказав кожному чітко й голосно відповісти на єдине питання: «Як врятуватися у разі торпедної атаки?». І додав, що говорити треба все, що спаде на думку.

Що тут почалося! Кок, наприклад, запропонував всією командою дмухнути на торпеду, мовляв, раптом це зіб’є її з курсу. Утім морякам пощастило – підводний човен не з’явився. Але після війни колишній капітан Осборн, проаналізувавши ситуацію, дійшов висновку: в абсурдній, на перший погляд, пропозиції кока все-таки є раціональне зерно! Так, торпеду можна пригальмувати й навіть збити з курсу струменем помпи, яка є на кожному кораблі.

Згодом Алекс Осборн запатентував технічний винахід оборони корабля, що базується на цій ідеї, а також замислився, чому у мирному житті не використати б спосіб пошуку нових ідей за допомогою аналізу всіх, навіть найабсурдніших варіантів?

У 1953 році він видав книгу «Керована уява», з якої й почалася популяризація методу мозкового штурму спочатку в Америці, а потім і в інших країнах. 




НА ЗАМІТКУ

ВЧИТЕЛЯМ НА ЗАМІТКУ: СЕКРЕТИ ПІДТРИМКИ ДИСЦИПЛІНИ

 Як зробити так, щоб учитель не відволікався на зауваження і не витрачав свої сили на підтримку дисципліни в класі?

Як допомогти учням стати дисциплінованими і поміркованими, організувати їхню навчальну діяльність, допомогти впоратися з проявами нестабільної поведінки? Чи дисципліна – це ворог свободи? Навести лад на уроці не завжди просто, але цілком реально!

Дисципліна починається з поваги

Якого вчителя поважатимуть учні? Того, який поважає та розуміє їх. Тому будьте чесними, позитивними та послідовними. Учні мають розуміти логіку ваших вчинків та вимог. А ще зберігайте почуття гумору – воно допоможе у будь-якій незручній ситуації та зніме напруження у класі. Хочете, щоб діти вам довіряли? Будьте з ними на «одній хвилі» – розумійте їхні жарти та сленг. Учні знатимуть, що ви не з іншої планети, що ви – сучасна людина.

Досвід показує, що на уроці вчителя, якого поважає весь клас, навіть затяті порушники дисципліни поводяться, як янголята. Чому так відбувається? Бо знають, що ви поважаєте кожного та піклуєтеся про всіх учнів у класі. Перш за все, повага вчителя до учнів виявляється у зацікавленості у спілкуванні з дитиною, повазі до її думки.

Усім відомо, що учні мають приходити на урок вчасно. А вчителі? Урок має починатися вчасно. По-перше, діти знатимуть, що потраплять у незручне становище, якщо запізняться на п’ять хвилин. По-друге, ви демонструєте повагу до власного часу та до часу учнів. По-третє, власним прикладом виховуєте пунктуальність школярів.

Зробіть навчання захопливим. Якщо учні сконцентровані на цікавому завданні, їм ніколи поводитися погано. Інтерактивність та активність зводять нанівець нудьгу та порушення дисципліни. А ще дайте учням трохи свободи. Ходити класом та розмовляти з однокласниками можна, якщо є групове (командне) завдання. А от заважати іншим та відволікатися – неефективно.

Як підтримувати дисципліну в класі

Тож як без покарань тримати дисципліну? Для початку складіть перелік вимог та можливих наслідків порушень. Окресліть межі допустимого у вашому колективі. Їх мають знати не тільки школярі, а й батьки. На батьківських зборах ознайомте дорослих із правилами поведінки. Важливо, щоб виховання вдома та у школі не йшло врозріз, а у позашкільний час діти знаходили підтвердження слів учителя у поведінці батьків.

Запобігати неприємностям завжди легше, ніж боротися з ними. Хочете міцну дисципліну в класі? Познайомтеся з вашими учнями. Ви маєте знати не лише їхні імена, а й звички та інтереси поза стінами школи. Так ви знатимете, хто з них на яку поведінку здатен. А згодом у вас з’явиться шосте чуття: ви зможете заздалегідь уникати неприємностей, перш ніж вони стануться.

Хочете на уроці розповідати нову тему, а не заспокоювати бешкетників? Заохочуйте хорошу поведінку, хваліть за старанну роботу. Спитайте, як чемні та ввічливі діти можуть так погано поводитися? Нагадайте їм про їхні позитивні риси. У жодному разі не використовуйте завдання як покарання. Бо це може призвести до того, що надалі дитина сприйматиме кожне завдання як щось обтяжливе.

Простір позитиву

В якому класі не хочеться бешкетувати? В тому, де чисто і затишно.  Підтримуйте навчальний простір у порядку. Нехай на уроці дітей оточує позитив та краса. Це надихатиме їх на старанне навчання, а на погану поведінку просто не залишиться часу.

У соціології є теорія розбитих вікон. Дослідження показали, що кількість порушень, у тому числі й поведінки, безпосередньо залежить від благоустрою середовища. Погодьтеся, викинути папірець на чистій вулиці якось соромно. А якщо навколо й без того сміття, то ваш папірець ніхто й не помітить. Це правило можна застосувати й до навчального простору. У затишному та охайному класі й смітити не хочеться. А там, де не смітиш, й поводитися хочеться чемно та спокійно. Бо видно, що люди доклали чимало зусиль для благоустрою. Тий самий принцип можна застосувати й до загального настрою у колективі. Навряд чи комусь із дітей захочеться бешкетувати серед спокійних та зацікавлених завданням однокласників.

Поради для взаємодії із сердитим учнем

Ось декілька практичних порад, як комунікувати із сердитим учнем. Із вибухонебезпечним станом можна впоратися, дотримуючись таких простих правил:

  1. Не підвищуйте голос. Дайте зрозуміти, що контролюєте ситуацію.
  2. Зберігайте спокій та врівноваженість. Інакше навіть незначна зміна настрою призведе до конфліктної ситуації.
  3. Не зачіпайте стурбованого чи сердитого учня. Дайте йому можливість переключитися з власних проблем на навчальний процес.
  4. Демонструйте позитив та доброзичливість. Це дасть змогу учневі відчути, що його емоційному стану ніщо не загрожує.
  5. Зберігайте почуття гумору.
  6. Будьте розуміючим.
  7. Не налаштовуйтеся на конфлікт. Ваша упередженість може спровокувати   загострення ситуації.
  8. Будьте у курсі життя ваших учнів. Це допоможе вам зрозуміти причину знервованості. Знаючи, що відбувається з дитиною поза межами школи, ви матимете змогу не лише розрадити добрим словом, а й прийти на допомогу, коли ситуація потребуватиме втручання.
  9. Якщо є загроза погіршення ситуації, нагадайте про правила та наслідки їх порушення.

І головне – завжди зберігайте спокій!

НА УРОК

ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Посібник «Параметр в завданнях: просто чи складно?»
Посібник містить 240 завдань з повним поясненням, в тому числі завдання, що пропонуваличь на сесіях ЗНО. Посібник розрахований на учнів 10-11 класів, вчителів, репетиторів та всіх зацікавлених

https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfD5wG45wIjwKqWSc_oiZ5XuwDYWwmIJsEJlEVBJ4-Rm_70rw/viewform?fbclid=IwAR1XJUuIurcXHCR0z4_tFxQu88od59TixjgLMx-9Xa3VOwd3lWvbS1RZnOU

🔗 Посилання на пост в Фейсбуці, де Ви можете отримати більш детальну інформацію, залишити коментар чи задати питання:
https://www.facebook.com/GremiumEd/posts/532494001490578


ЗМІСТ
🔹 Вступ 2
🔹 Лінійні рівняння, нерівності та їх системи з одною та двома змінними з параметром 5
🔹 Завдання з параметрами у квадратних рівняннях, модуль 13
🔹 Взаємне розташування коренів квадратного рівняння 31
🔹 Графічне розв’язування рівнянь із параметрами 38
🔹 Ірраціональність у завданнях з параметрами 49
🔹 Найпростіші завдання з параметром в тригонометрії 71
🔹 Аналітичне розв’язання тригонометричних завдань з параметром 78
🔹 Дослідження кількості розв’язків аналітичним методом 109
🔹 Задачі, що пов’язані з поняттями «слідування» та «рівносильність» 118
🔹 Параметр, як рівносильна змінна 123
🔹 Властивості функцій в тригонометричних задачах з параметром 126
🔹 Тригонометрична підстановка в задачах 143
🔹 Графічні методи у завдання з певною кількістю розв’язків 147
🔹 Квадратична функція в тригонометричних завданнях з параметрами 161
🔹 Завдання з прихованим параметром та параметр в рівняннях, що мають скінчену множину розв’язків 173
🔹 Застосування похідної при розв’язуванні тригонометричних завдань з параметром 178
🔹 Параметр у завданнях з оберненими тригонометричними функціями 187
🔹 Координатний метод розв'язування тригонометричних нерівностей 189
🔹 Показникові та логарифмічні завдання з параметрами 199
🔹 Застосування похідної для розв’язування рівнянь з параметрами 221
🔹 Розв’язування різних завдань з параметрами 226
🔹 Відповіді 231

 

 ІНТЕРВ'Ю

Чи існує щасливе вчителювання в Україні та як його досягти?


На жаль, у нас більшість вчителів змирились з роллю жертви системи, існування якої суперечить здоровому глузду. Виправдання прості: «від нас нічого не залежить», «мені треба спокійно допрацювати до пенсії», «не можу звільнитись, бо ще не знайшла нормальної роботи» тощо.

Чому так? Спробуємо принаймні окреслити кілька причин не надто щасливого вчителювання в Україні.

Чи може бути щасливою підневільна людина?

Саме свободи педагогічної думки й дії найбільше бракує в українській школі. Тож задля подолання «педагогічного рабства» мають згуртуватися всі, «хто живий, в кого думка повстала».

Чи може бути щасливою людина, яка змушена займатись сізіфовою працею?

Ось погляд на освітні реалії з позиції вчителя:

Пишемо купу папірців, і головне – навіщо? Йшла працювати у школу з великим задоволенням, але зараз я більше пишу, пишу...

Сізіфова праця добиватиме вчителів й надалі, адже школи та інститути післядипломної педагогічної освіти зосереджують свої зусилля на абсолютно другорядних речах. Уся енергія паротягу йтиме у свисток, якщо ми не здолаємо конкурсоманію у шкільній освіті.

Чи може бути щасливою надмірно табуйована людина?

Вчителю практично неможливо жити без численних табу. Згадую, як на І Всеукраїнському з'їзді працівників освіти тодішній мер Києва Олександр Омельченко зірвав бурю оплесків, коли почав співчувати сільському вчителю, який не може поводитися як усі: «Ні чарку випити, ні заматюкатись».

Справді, у тому сільському соціумі справжній педагог має бути «білою вороною». А ніхто й не обіцяє «білій вороні» щасливого життя…

Чи може бути щасливою людина, запрограмована на нещастя?

Та чи не найглибшою є криза впевненості у собі. Багатьом нашим колегам бракує позитивного мислення, тому вони запрограмовані на нещастя. Ще римський імператор Марк Аврелій відкрив просту істину:

Життя – це те, що ми про нього думаємо. Наші думки притягують в наше життя саме ті події, про які ми найчастіше думаємо.

«Чому я нещасливий у школі?» – це запитання, без розв’язку якого не можна працювати у школі, бо якщо я вчитель чи директор – і я нещасливий у школі, – як я можу очікувати, що інші будуть щасливі поруч зі мною?

Не в грошах щастя, але чи почувається щасливою нужденна людина?

«Шукаю зарплату. Робота в мене вже є...», – це з гіркого вчительського гумору.

Чи може бути щасливою професійно відстала людина?

На заваді щасливому вчителюванню стоїть й невисокий рівень професійної підготовки. Звісно, можна бути задоволеним лише тією роботою, яку вмієш класно робити – і на цьому зупинитись.

Професійна реабілітація вчителя – шлях до щасливого вчителювання.

По суті, на всіх рівнях (від рівня окремої школи й місцевого соціуму до загальнодержавного рівня) нам потрібно провести масштабну професійну реабілітацію вчителя. Саме з ініціювання цього процесу і можуть початись справжні освітні реформи в Україні.

Один з простих, але ефективних підходів до проведення професійної реабілітації вчителя сформулював експрезидент США Барак Обама:

Нам слід навчитись усіляко підтримувати хороших вчителів і припинити виправдовувати поганих.

Шляхи здійснення професійної реабілітації вчителя на рівні окремої школи та на рівні місцевої освітньої системи району чи міста є загальновідомими:

  1. Діагностика професійних деформацій і розробка індивідуальних стратегій їх подолання, формування альтернативних сценаріїв професійного та особистісного зростання.

  2. Профілактика професійної дезадаптації вчителя-початківця.

  3. Створення системи професійного та особистісного розвитку вчителя упродовж усього життя, зокрема й у частині підвищення рівня його соціально-психологічної компетентності (надання йому можливості опанувати навички саморозвитку емоційного інтелекту, самокорекції можливих професійних деформацій).

  4. Ухвалення ефективних програм просування вчителя на кшталт програми «Кар’єра вчителя» тощо.

Чи можливе щасливе вчителювання в Україні?

Питання номер один, яке ми маємо розв’язати у процесі побудови #НУШ, не «Що робити вчителеві», а «Яким бути вчителеві». Відповідь однозначна: насамперед варто бути щасливим вчителем!

Звісно, й цього року нам бажатимуть терплячості та слухняних учнів. Згадають про покликання і про те, що ми «серце віддаємо дітям». Нам часто бажають терплячості, а варто було б бажати чесності та сміливості. Адже коли ми бажаємо вчителям терплячості, то підсвідомо лише підсилюємо синдром навченої безпорадності.

Щасливого вчителювання, шановні колеги!

Бажаю всім знайти свій шлях до щасливого вчителювання! Шлях до позитивного емоційного балансу в системі освіти взагалі й у кожному закладі освіти зокрема.

Щасливого вчителювання, нетерплячості до освітянських маразмів, свободи творити й витворяти! Адже формула щасливого дитинства проста: «Щасливе батьківство + Щасливе вчителювання = Щасливе дитинство».




ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ 




 

 ГОВОРИМО І ПИШЕМО УКРАЇНСЬКОЮ




РЕЛАКС