ІНТЕРВ'Ю

ЯК ПЕРЕКОНАТИ ДІТЕЙ УЧИТИСЯ: П’ЯТЬ ПОРАД ВІД ВЧИТЕЛЯ РОКУ АРТУРА ПРОЙДАКОВА

ДЖЕРЕЛО: ВВС NEWS УКРАЇНА

Йому 31, з яких 11 років він навчає дітей української мови. Артур Пройдаков став найкращим учителем України та отримав головну нагороду премії Global Teacher Prize Ukraine.

На його уроках діти слухають пісні “Калуш” та ОЕ, щоб виправляти помилки у текстах, а правила запам’ятовують за допомогою ігор та мемів.

Він створив подкаст про українську літературу до ЗНО, який зібрав уже понад сто тисяч переглядів.

У його телеграм-каналі, присвяченому українській мові, кількість підписників злітає перед кожним ЗНО.

Артур Пройдаков уже рік працює у приватній школі у Києві. До цього було десять років роботи у державних школах, у коледжі на Луганщині та на Сумщині.

Восени 2014 року він викладав українську мову у захопленому бойовиками Стаханові (зараз – Кадіївка). Його проукраїнська позиція ні для кого не була секретом. Одного разу до його кабінету зайшли бойовики та наказали зняти плакати з цитатами українських поетів. Незабаром учитель став переселенцем.

Про свободу, про те, як надихнути дітей вчитися і як зробити уроки цікавішими, Артур Пройдаков розповів ВВС News Україна.

Пісні на уроках

Я завжди намагаюся використовувати відео, фото, будь-які ілюстрації до теми, щоб дітям було цікаво.

Дуже класно вивчати лексику, граматику за допомогою сучасних пісень. Для уроку я готую презентацію про музикантів і роздаю тексти пісень. Іноді спеціально додаю помилки. Вмикаємо музику і разом з дітьми перевіряємо.

Наприклад, у пісні “Дим”, гурту “Время и стекло” є такі слова: “Моя любов – чорна біль”, а правильно “біль – чорний”. Так ми вивчаємо роди іменників і виправляємо помилки.

Чому це заходить? Бо це цікаво і мені, і дітям. Мені цікаво шукати помилки у піснях і ділитися ними з дітьми.

Література в іграх та мемах

Ми читаємо та обговорюємо у класі твори української літератури, а от закріплюємо розуміння того чи іншого твору в іграх. Дітям подобається. Це весело.

Кадри з ток-шоу, де сваряться дві жінки, ми підписали: “Мотря та Мелашка з “Кайдашевої сім’ї”. Фото якогось бандита – це юний Чіпка з роману “Хіба ревуть воли як ясла повні”. Замість Морфеуcа з “Матриці” стоїть Омелько Кайдаш, і у нього в руці дві таблетки – піти у церкву чи піти напитися.

Ще ми граємо у “Крокодила”, коли сюжет з якогось літературного твору діти показують без слів. Або у гру “Хто я”: учень сідає спиною до дошки, де написане ім’я персонажа. Він ставить класу питання і вгадує, хто він – позитивний чи негативний герой, з твору Франка чи Нечуя-Левицького

Діти граються, сміються, жартують, а я спостерігаю. Ці меми та ігри створюють ілюзію ненапряжного навчання.

Зробити це у державних школах теж можливо. Я вірю, що вчитель може мати свободу дій, де б він не працював.

Як зацікавити дітей українським фольклором? Вмикаємо кліп Онуки “Зеніт” чи ДахаБраху “Шо з-под дуба”.

Дуже дякую гурту MOZGI, які на концерті до дня Незалежності заспівали Козацький mix і там була пісня “Ой там на горі женці жнуть”. Ця ж пісня є у підручниках з української літератури. Діти були у захваті, коли почули її у такому виконанні.

“Уявіть, що ви блогер”

Часто даю домашнє завдання учням – написати есе. Я кажу їм: “Уявіть, що ви – блогери і пишете пост у соцмережах”. Наприклад, задаю тему “Як я провів це літо”. І от вони пишуть пости, а по факту це есе з його структурою: вступ, теза, аргументи, висновок.

Ми говоримо, що ніхто не читає речень, де понад 20 слів, не читає абзац, у якому понад п’ять речень. І так ми вчимося писати.

Про себе треба вміти розповісти, де б ти не працював. Знати структуру тексту, вміти логічно висловити свою думку – це важливі й потрібні навички для всіх.

Теми для есе я обираю різні — найкращий концерт, на якому ти побував, яке твоє місце сили, що подобається у школі, три речі, які б ти хотів змінити в Україні.

Це все ми робимо на уроках української мови. Підганяємо есе під наші теми – наприклад, вивчення фразеологізмів чи роди іменинників.

Як заохотити дітей вчитися?

Я вірю, що перш за все навчання має бути не відірваним від реального життя.

Діти мають вчитися на прикладі речей, які навколо. Це працює краще, ніж просто нудні правила у книжках.

Наприклад, є реклама чи меню в ресторанах, де пишуть “еспрессо” і “латте”, а подвоєння приголосних у словах іншомовного походження не відбувається. Правильно – “еспресо” і “лате”.

Потім діти самі бачать ці помилки й присилають їх у наш телеграм.

У мене з кожним класом є телеграм-чат, де ми ділимося цікавою інформацією про предмет. Дітей це захоплює. У телеграмі вони, граючись, проходять тести. А це вже перевірка знань. І я бачу, наприклад, чи знають вони, де пишеться м’який знак.

А ще я вважаю, що школа має давати дітям більше практичних знань та навичок. Мені, наприклад, не дали тієї інформації, яка виявилася потрібною пізніше – розуміння банківської сфери, що таке позика, кредит, іпотека, як працюють відсотки.

Я – гуманітарій, і для мене є проблемою прикрутити розетку. Хоча 10 років у школі я ходив на уроки праці, щось там робив на верстаті, який потім ніколи в житті не бачив.

Досі у школах тема табу – сексуальна освіта. Всі дивляться серіал “Sex education”, а розмови з вчителем про це – табу. Мені здається, що це неправильно, що діти про такі речі дізнаються з серіалу.

А ще у школах я б запровадив основи медіаграмотності. Це дуже важливо саме зараз. У 10-11 класах під час вивчення граматики та орфографії ми працюємо над тим, як розрізнити фейки. Але це моя ініціатива. Було б добре розробити окремий курс.