понедельник, 4 октября 2021 г.

ДІАЛОГ З КЛАСИКОМ 

Ідеї Сухомлинського вражають сучасністю: 6 цінних порад вчителям


Зібрали для вас цінні поради від зірки української педагогіки Василя Сухомлинського. Як бути не вчителем, а мудрим вихователем, як керувати увагою дітей та налагоджувати контакт із «важкими» учнями? Ідеї Василя Сухомлинського вражають сучасністю.  

Вчителеві треба берегти серце й нерви, але як?

Я розмовляв з чотирма сотнями вчителів віком від 45 до 50 років і багато хто скаржився: «серце стало слабим». Серцеві й нервові розлади — якраз із цього боку непомітно підкрадається до вчителя недуга, яка не тільки обмежує, але часто-густо й зовсім припиняє його творчу працю, змушує передчасно йти «на спочинок». Учителеві працювати треба так, щоб до 60-річного віку бути здоровим, життєрадісним. Важко уявити собі щось трагічніше для педагога, ніж відчувати себе повним розумових сил, задумів і безсилим фізично.

Наша праця — це повсякчасна зміна ситуацій, що викликає то посилене збудження, то гальмування. Тому вміння володіти собою, тримати себе в руках — одне з найбільш необхідних умінь, від якого залежать і успіх діяльності педагога, і його здоров’я. Невміння правильно гальмувати щоденні й щогодинні збудження, невміння володіти ситуаціями — ось що передусім висотує серце, виснажує нервову систему вчителя.

Як же виховувати в собі це уміння? Насамперед треба знати своє здоров’я, знати особливості своєї нервової системи й серця. Нервова система людини за самою природою своєю дуже гнучка, і вчителеві треба вміти довести цю гнучкість до ступеня мистецтва влади над емоціями. Я виховував у собі це вміння тим, що не допускав, щоб проросло насіння таких негативних моментів, як похмурість, перебільшення чужих вад.


Я завжди прагну не викликати в собі збудження, не нагнітати його, а давати йому розрядку. Найрадикальніший засіб — переключення енергії всього колективу, включаючи й учителя, на справу, яка вимагає духовної єдності, колективної творчості, трудової зосередженості всіх і кожного, взаємного обміну інтелектуальними цінностями. Досвід переконав мене в тому, що саме така колективна діяльність наче розслаблює ті пружини, які вчитель часто змушений стискувати, щоб загальмувати збудження, не дати вирватися назовні роздратуванню.

Замість того щоб примушувати себе стримувати збудження, знайдіть діяльність, яка покаже зовсім в іншому світлі те, що викликає збудження, роздратування, примушує тримати пружину гальмування в стиснутому стані. Зробіть неприємне, дратуюче — смішним, і ви станете повновладним володарем думок і почуттів колективу. Другий засіб знімати збудження й роздратування, послаблювати пружину гальмування — це гумор. Найбільш напружену ситуацію, яка може викликати інколи дуже тривале роздратування, можна розрядити, якщо ви володієте почуттям гумору. Веселого, бадьорого, нерозпачливого вчителя діти люблять і поважають уже тому, що й вони — народ веселий, який володіє почуттям гумору.


Не перетворюйте сім’ю в мініатюрну школу

Парадокс, але вчитель, який виховує чужих дітей, часто не має часу для виховання своїх. Я хотів би порадити вчителеві-батькові, вчительці-матері: не забувайте, що вдома ви для своїх дітей не вчитель, не класний керівник, а передусім батько, мати. Не перетворюйте сім’ю в мініатюрну школу. По можливості робіть усе, щоб атмосфера школи залишалася за порогом вашого дому, щоб ви і ваші діти були просто гарною родиною.

У руках педагога — сильний і водночас небезпечний інструмент, який вимагає великої мудрості й обачності, — влада над людиною. Мудро й обережно користуючись цим інструментом у школі, не переносьте його механічно в свій дім.

Багато своїх звичок, традиційних учительських прийомів треба залишати в стінах школи. Уникайте «педагогізації» своїх дітей, — дуже погано, коли діти ваші обізнані з усіма деталями педагогічної професії, знають, що й до чого, що правильно і що неправильно, що вчитель має право робити і чого не має. Зовсім недопустимі в присутності ваших дітей характеристики окремих учнів, педагогів. Діти вчителів, які наслухалися таких розмов, стають зарозумілими, у них зароджується думка про якусь перевагу над іншими учнями. Нерідко ці діти грублять учителям, а потім і власним батькові та матері, і ви, батьки, можете втратити владу над своєю дитиною. Ніколи й абсолютно нічим не виділяйте власних дітей із середовища інших школярів.

Віддавайте свою дитину в клас, де самі не викладаєте

Не приносьте із школи додому роздратування, нервозність, невдоволення тим чи іншим елементом педагогічного процесу, поведінкою учнів. Це дуже поганий приклад для ваших дітей. Якщо змалку діти побачать, що школа завдає батькові чи матері багато неприємностей, у них поступово складеться відраза до педагогічної праці. Погані наслідки цього почуття — не тільки те, що вашим дітям не захочеться стати вчителями. Це ще півбіди. Справа значно складніша: учень, який відчуває огиду до праці педагога, стає лицеміром і базікою.

Якщо є можливість, віддайте свою дитину в клас, де ви не викладаєте. Так краще: ви будете незрівнянно ближче до свого сина, до своєї дочки як батько, як мати. Хоч виховує кожний крок нашого життя, але все-таки потрібен час спеціально для виховання. Знайдіть час щодня поговорити, почитати із своєю дитиною, побути з нею серед природи.

Продовження за посиланням... -https://osvitoria.media/

Комментариев нет:

Отправить комментарий