САМООСВІТА

Силабус чи робоча програма: чи є обов'язковим наявність силабусу з дисципліни під час акредитації ЗВО?

4 листопада відбувся круглий стіл на тему «Нова процедура акредитації освітніх програм: як покращуватиметься якість технічної освіти?». Доповідачами стали голова НАЗЯВО С. Квіт, керівник секретаріату НАЗЯВО М. Винницький, перший проректор Ю. Якименко та член НАЗЯВО Б. Моркляник. Після доповідей аудиторія мала змогу поставити запитання, серед яких підняли питання наявності силабусу з дисциплін.

Силабус курсу – це документ, що допомагає викладачеві ефективно організувати роботу протягом курсу, а студентам – точно знати, чого очікувати. Його готують в основному для студента, і в ньому роз’яснюється взаємна відповідальність викладача та студента.

Михайло Винницький, керівник секретаріату НАЗЯВО, відповів на питання обов’язковості наявності силабусу з дисциплін у ЗВО. Він зазначив, що наразі потрібно відійти від НМКД (Навчально-методичного комплексу дисципліни), адже, за його словами,  цей документ на кілька десятків сторінок, який писали не для студента, а «під незрозуміло які  вимоги якогось акредитаційного інспектора чи ліцензування».

«Силабус і робоча програма (РП) – це насправді схожі елементи, тільки питання в тому, для кого написана РП курсу чи дисципліни. Якщо РП курсу чи дисципліни написана для того, щоб забезпечити якісь вимоги кафедри, то це погано. Якщо силабус чи інший документ (а там є вказано чітко «чи інший документ») – це документ, який надається студенту для того, щоб він розумів що ми будемо викладати, чого він навчиться, які правила гри (за що його будуть оцінювати, за що будуть “карати”, за яку академічну доброчесність); якщо ці елементи представлені в тому документі, то назвіть його як хочете. Не обов’язково він має називатися “силабус” і не треба зараз займатися тим, що ми першу сторінку будемо замінювати на слово “силабус”», – пояснює Михайло Винницький.

За словами керівника секретаріату НАЗЯВО, вони будуть радити експертам під час зустрічі зі студентами запитувати, чи надано їм інформацію про дисципліну, яку вони вивчають, чи знають за що їх оцінюють та критерії оцінювання тощо.  Якщо студентам зрозумілі «правила гри» і якщо вони передані студенту в той чи той спосіб – як документ називається неважливо.

На онлайн-ресурсі спільноти для навчання та викладання «Прагни вище!» зібрано список рекомендацій для викладачів щодо написання силабусу.

Представники Стенфордського університету радять у своєму дописі радять відповісти на питання, які має поставити собі кожний викладач під час створення силабусу. Згідно з політикою Стенфордського університету, матеріали курсу мають бути доступні усім студентам, незалежно від фінансового становища. Треба подумати над тим, як максимально удоступнити матеріали, книги та посібники для своїх слухачів.

Стаття від Університету Вашингтону  містить опис обов’язкових елементів силабусу, а також пропонує подумати над такими питаннями: хто мої студенти, що вони мають знати та вміти після мого курсу, та як оцінити можливості студентів?

Стаття з блогу Cult of Pedagogy пропонує викладачам звернути увагу і на такі питання, як політика відвідуваності, комунікації з викладачем та користування електронними девайсами. Авторка статті рекомендує для того, аби впевнитись, що студенти прочитали силабус,  дати п’ять хвилин на ознайомлення з документом під час заняття.