Великі українці  шведсько-французького походження - Софія Русова

5 лютого 1940 р. у Празі померла Софія Русова - велика Українка шведсько-французького походження, педагог, член Української Центральної Ради. «Нація народжується біля дитячої колиски, тільки на рідному ґрунті», – писала Софія Русова.

Софія Русова народилася 18 лютого 1856 р. у селі Олешня на Чернігівщині.

Її батько полковник шведського походження Федір Ліндфорс, мати – француженкаФедір Ліндфорс дочка генерал-губернатора Омська.

Родина перебралася на Чернігівщину із Сибіру, щоб врятувати старших дітей від туберкульозу, мовою спілкування була французька. Поява п’ятої дитини засмутила матір, Софійка була такою кволою, що мати сказала: «Не хочу її любити – все одно помре!». Та померло двоє старших дітей, мати сама захворіла на туберкульоз і відійшла в інший світ. Софійку виховував батько та старша сестра Марія.

Освіторія:

Є така думка - І. Кенігштейн: головною цінністю стане затребуваність

Наші діти починають мислити абстрактними категоріями задовго до того, як починають говорити. При цьому все життя маленької людини ділиться на періоди (так звані сенситивні періоди) особливої ​​сприйнятливості до придбання тих чи інших знань, умінь і навичок. Але як тільки діти потрапляють в наші державні дитячі сади і школи - їх тут же починають перетворювати в покоління потенційно непотрібних людей. Робиться це не спеціально, просто більшість наших вчителів не в змозі мислити сучасними поняттями.

Але є й винятки. Саме цих виключень - вчителям, які усвідомлюють, що зміни неминучі і є частиною сучасної реальності, людям, які шкірою і нервами відчувають, наскільки швидко в рамках людського життя наступають глобальні зміни - присвячений цей текст.

Гадаю, ви розумієте, що вашим маленьким учням при виборі майбутньої спеціальності необхідно покладатися на професії майбутнього. Наш світ змінюється, настає час, в якому головною цінністю є затребуваність, основним середовищем - мережа, а визначальними - професії, що вимагають крос-функціональності, інтуїції, співпереживання і соціальної взаємодії. Всіх тих якостей, які відрізняють людину від машини.

Цікаво знати:

Куди йдуть найрозумніші?

Абітурієнти з найбільш високими балами сертифікатів ЗНО обирають для вступу вищі навчальні заклади Києва, Львова та Харкова.

Про це на презентації рейтингового дослідження ВНЗ за 2017 рік сказав керівник напрямку журналістики даних сайту Texty.org.ua Анатолій Бондаренко.

"Ми вирішили рейтингувати ВНЗ по тому, який рівень ЗНО у її студентів. Ми виходили з простої думки, що чим вище рейтинг ЗНО у студентів, тим вище рівень ВНЗ. ...Група першого місця - це Український католицький університет, Національний університет ім. Тараса Шевченка і Національний університет "Києво-Могилянська академія". Далі йде група з таких ВНЗ - Університет ім. Богомольця, Львівський медичний університет, Київський політехнічний університет, Харківський університет. Є основні три центри освіти, це те, що можна було побачити і в 2011 році. Це Київ, Львів і Харків", - сказав Бондаренко.

 РЕЛАКС!

Пізнай себе:

Піраміда Ділтса: чому ви маєте, то що маєте

Зізнайтеся, Ви іноді ставите питанням «Чому я живу так, як живу?» Або «Чому я маю те, що маю?»

Якщо так - сьогодні я хочу поділитися з Вами відповіддю на це питання і розповісти Вам про піраміду Ділтса. Щонайменше, про те, як я її розумію і як використовую для себе і своїх клієнтів.

Роберт Дилтс, один з найбільш відомих експертів-розробників в нейро-лінгвістичному програмуванні (особисто я ніжно люблю його за розробки для письменників і журналістів), запропонував зручну для опису Вашому житті модель у вигляді піраміди.

Особливість моделі в тому, що для кожного з рівнів піраміди відповідь на питання «Чому це так?» Лежить на один рівень вище.

Нижній рівень піраміди, рівень Вашого побуту, Вашої повсякденності, відповідає на питання «Що я маю?» Це стосується і Ваших фінансів, і Вашої роботи або бізнесу, і Вашого будинку, Вашої сім'ї, Вашого кола спілкування і т.п.

Підвищення кваліфікації, що надихає. 23 техніки, які ми можемо використати вже завтра

Якщо ви маєте яблуко і я маю яблуко, і ми обміняємося цими яблуками, то у вас і в мене залишиться по одному яблуку. А якщо ви маєте ідею і я маю ідею, і ми обміняємося цими ідеями, то у кожного буде по дві ідеї. (Б. Шоу)

Запрошуємо вас стати на шлях змін. Разом ми будемо думати над тим, як можна професійно зростати по-новому – ефективно і з насолодою. Програма буде насиченою, не обіцяємо, що легкою, але на 100% дієвою. Ви повернетеся не з двома, як у Бернарда Шоу, а з більшою кількістю ідей. А ще – навчитеся нових способів взаємодії з іншими та станете для своїх колег прикладом, який хочеться наслідувати.

Поки ми всі в передчутті практичної дії нового закону “Про освіту” в частині прогресивних норм професійного зростання, що відкривають небачені до цього горизонти, уже сьогодні є можливість реформувати традиційні формати підвищення кваліфікації. У цій публікації ми продемонструємо, що іноді достатньо лише вашого бажання і рішучості, щоб почати по-іншому проводити педагогічні наради, співпрацювати без кордонів, інтерпретувати голос учнівства і батьківства.

Ну що, почнемо? Ми в EdCamp Ukraine віримо, що підвищення кваліфікації може бути успішним, якщо воно спирається на такі принципи:

1. Навряд чи ви станете заперечувати, що професійний розвиток повинен бути змістовним і насиченим. Щоразу, як ми підвищуємо свою кваліфікацію і хочемо вдосконалити свої навички, – маємо отримувати досвід, корисний і релевантний відносно до наших ролей в освіті. Наприклад, якщо я викладаю математику, то мені хотілося б дізнатися щось специфічне і незвичайне, що стосується моїх щоденних справ як педагога з математики.

Дуже важливо, щоб те підвищення кваліфікації, яке ми отримуємо, було пов’язане не лише із потребами школи чи регіону, а й із специфічними інтересами мене як освітянина. Було б добре, щоб ці дві мети досягалися однією дією.

2. Освітяни мають отримати право голосу у вирішенні питання щодо того, чого вони навчаються і як це відбувається. Якщо вчительство буде мати вибір і свободу, то з більшою імовірністю долучатиметься до професійного зростання. Згодні?

Досвід Фінляндії: "Дітей потрібно готувати до життя, а не до екзаменів"

Ще тридцять років тому фінська освіта була у жахливому стані, і хтозна, чи цікавився би нею хтось за межами країни Суомі, якби не рейтинги авторитетної міжнародної організації PISA*, в котрих фінські школярі несподівано позаймали перші місця. Вперше це сталося у 2003 році, тоді вони показали найкращі результати серед оцінюваних країн у читанні та науковому модулі, а також посіли 5 місце в математиці. І світ з зрештою приглянувся до того, як навчають дітей у Фінляндії. Тепер же її систему освіти вважають однією з кращих у світі, і це підтверджують дослідження PISA.

Простір, вільний від обмежень

Загальна ідея фінської школи в тому, аби дитині там було комфортно. Тому фінські діти не мають стресів, не плачуть вранці, не бажаючи йти до школи, і не відчувають себе гіршими за однокласників.

Найяскравіша особливість фінської початкової школи — позбавленість від умовностей та штучних обмежень у всіх аспектах — від одягу до поведінки.

Тут немає шкільної форми — діти можуть приходити і в піжамі, і в офіційному костюмі - аби їм було зручно. Під час уроку можна сидіти, стояти, ходити і навіть лежати на підлозі чи диванчиках, які є в класі — тож суворих зауважень “правильно” скласти руки і ноги, як у наших школах, фінські першачки не почують.