суббота, 22 декабря 2018 г.

В Україні створили першу онлайн-бібліотеку аудіокниг українською

У Києві створили першу в Україні онлайн-бібліотеку аудіокниг українською мовою «Слухай».
Соціальний проект реалізували у рамках «Громадського бюджету» Києва. У бібліотеці є аудіокниги класичної української прози та поезії, що входять до шкільної програми, а також твори відомих сучасників з авторським начитуванням. За рік вдалося озвучити понад 100 книг і віршованих творів.
До озвучування долучились теле- і радіоведучі, актори театру та кіно, музиканти. Зокрема, Валерій Харчишин, Даша Астаф’єва, Павло Зібров та Євген Галич.
Інноваційні технології

Як створити хороший STEM-урок

Сьогодні велике завдання та виклик для вчителів і керівників освітніх закладів – організувати заняття та навчальний процес так, щоб надати можливість учням здобути необхідні навички та задовольнити їхні освітні потреби, а також очікування батьків.
Усе більше освітян спираються на STEM, адже особливості такого підходу можуть справді вирішити чимало завдань. Сучасні випускники – майбутні новатори та інноватори – мають отримувати ґрунтовні знання з природничих і технічних наук у поєднанні з навичками 21-го століття, таких як уміння спілкуватися, працювати в команді та вирішувати проблеми в контексті інноваційних можливостей та поточних потреб суспільства.
В Україні за останні роки STEM набув неабиякої популярності, щоправда цей підхід не завжди розуміють правильно. Важливо пам’ятати, що справжні заняття STEM – це, насамперед, навчальний процес, а не шоу.
На STEM-уроці кожна діяльність чітко зрозуміла учням, лабораторні прилади, об’єкти робототехніки безпосередньо залучені до структури заняття. Розробити такі заняття – справа не з легких, адже вчитель має мислити комплексно і сам бути готовим підвищувати свій рівень знань з деяких галузей, експериментувати та бути терплячим, очікуючи на бажаний результат.
Якщо ви готові до освітнього челенджу – скористайтеся порадами, які допоможуть створити хороший STEM-урок.

1. Залучайте учнів до вирішення реальних проблем та ситуацій

Наприклад, ви вигадали кейс, в якому один вид тварин заражає інший міфічний вид. Так, зараження тварин може бути реальною проблемою, але застосування в завданні вигаданого об’єкта робить ситуацію несправжньою, а, отже – це не STEM-урок. Звичайно, такі прийоми варто застосовувати для підвищення зацікавленості учнів, але намагайтеся не вибудовувати основу уроку на вигаданих кейсах. Учні вирішують реальні соціальні, економічні, екологічні питання через застосування наукових знань, технологій, інженерії та математики.

2. Формулюйте чіткі критерії до завдань, які виконують учні

Якщо ви запропонували учням розробити якусь модель чи прототип, то напишіть чіткі вимоги до продукту (матеріали, розміри, функціональні особливості тощо), чи повинен результат вирішувати проблеми навколишнього середовища або інші важливі питання, на які чинники безпеки опиратися під час розробки.

3. Сприяйте продуктивній командній роботі

Щоб зробити якісний продукт, учні мають працювати як єдиний механізм, розподіляючи обов’язки між собою, ставлячи короткотривалі та довготривалі цілі, аналізуючи проміжні результати та покращуючи внутрішні комунікації. Подекуди школярам ця складова уроків дається найважче.

4. Для покращення ефективності роботи застосовуйте елементи інженерного проектування (Engineering Design Process, EDP):

  • Визначення проблеми: учні виявляють та уточнюють проблему до вирішення.
  • Дослідження: члени команди збирають потрібну інформацію про проблему, використовуючи різні джерела інформації. Пропонуйте учням якісні джерела інформації з науки та математики та завдання, що передбачають кілька варіантів вирішення.
  • Розробка варіантів вирішення проблеми: учні в дослідницькій групі пропонують, обговорюють та аналізують різні ідеї (наприклад, використовуючи “Мозковий штурм” або інші методи для генерації ідей).
  • Вибір рішення та планування роботи: учні прописують етапи роботи, створюють дизайн, ескіз тощо.
  • Створення продукту, реалізація вирішення проблеми.
  • Перевірка та тестування продукту.
  • Аналіз результатів роботи та удосконалення розробок.
Результат такої діяльності – власні науково-дослідницькі ідеї та інженерні розробки.

5. Занурюйте учнів у практичне та відкрите дослідження.

Відбувається практична перевірка теоретичних знань та припущень й учні відпрацьовують навички в лабораторіях та майстернях.
Зрозуміло, що STEM у молодшій, середній та старшій школі реалізується відповідно до рівня знань та вмінь учнів, але загалом забезпечує виконання таких завдань, як підтримка та розвиток допитливості в дітей, демонстрація зв’язку між наукою, технологіями, інженерією та нашим повсякденним життям.
Завдяки інтегрованим заняттям учні мають можливість відчути дух наукового пізнання, навчитися конструювати комплексну картину навколишнього світу з окремих розрізнених фактів, бачити об’єктивність, перевіреність та системність наукових знань, переконатися, що наука – найважливіший чинник технічного прогресу й перетворення дійсності.

среда, 19 декабря 2018 г.

В Україні встановлені штрафи за цькування у школах


Верховна Рада ухвалила закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу». За відповідний законопроект проголосували 226 народних депутатів.
Документом визначено поняття булінгу, шляхи захисту прав дітей, а також інших осіб, які працюють у закладі освіти, а також встановлено адміністративну відповідальність за булінг або приховування випадків булінгу.
Передбачається, що відповідальність за булінг, а також приховування випадків булінгу педагогічним, науково-педагогічним, науковим працівником, керівником, або засновником закладу освіти, каратиметься у вигляді накладення штрафу від п’ятдесяти (зараз 850 грн) до ста (зараз 1700 грн) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.
Така ж поведінка вчинена групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення буде каратися штрафом від 1700 грн до 3400 грн або громадськими роботами від 40 до 60 годин.
За булінг, вчинений малолітніми або неповнолітніми особами віком від 14 до 16 років, будуть відповідати батьки кривдника, які повинні будуть сплатити штраф від 850 до 1700 грн.
Також передбачається стягнення штрафу з особи, яка не повідомила правоохоронців про булінг, у розмірі від 850 до 1700 грн.
Окремими змінами до закону «Про освіту» введено визначення терміну булінг. Зокрема, відтепер закон визначає, що булинг (цькування) - це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
Також законом визначено механізми протидії цьому явищу, серед яких: покладання на засновника закладу освіти здійснення контролю за виконанням плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу; на керівника закладу освіти - затвердження та оприлюднення плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу, розгляд заяв про випадки булінгу від здобувачів освіти, їх батьків, законних представників, інших осіб та видання рішення про проведення розслідування.
Освітньому омбудсмену надано право здійснювати перевірку заяв про випадки булінгу в закладі освіти, повноту та своєчасність заходів реагування на такі випадки з боку педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, керівництва та засновника закладу освіти; отримувати інформацію від центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки щодо загального числа випадків булінгу у закладах освіти за визначений період.
Законом також внесено відповідні зміни до законів «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійну (професійно-технічну) освіту», «Про вищу освіту».
Про булінг
Поговоримо про булінг як явище, а також про те, як йому запобігти та протидіяти.
Булінг має системний характер та реалізується, зазвичай, у стабільному колективі. Традиційно цькування пов’язують саме зі школою. Усі різні, завжди можна знайти привід образити дитину, в середовищі однолітків така ситуація вірогідніша, бо однокласники краще за інших знають про «больові точки» один одного.
Не булінгу стало більше – змінюється наше ставлення до нього. Раніше булінг вважали нормою, і таким словом його ніхто не називав. Можливо, вчителі та адміністрація шкіл не завжди бачать чи хочуть бачити булінг, бо десь це вважають не питанням школи, десь вчителі самі стикалися з такими проблемами, коли були дітьми, а у більшості випадків не має знань, як діяти у такій ситуації.
Ми змінюємося як нація, еволюціонують наші цінності, й у цій системі булінг перестає бути нормою. Учні та їхні батьки все більше розуміють, що таке булінг і що деякі ситуації насправді не є нормою.
Страждати від булінгу може будь-хто, а особливо – ті діти, які менш впевнені у собі, які не відчувають підтримки родини або взагалі страждають від насильства вдома та думають, що є недостатньо хорошими. Тому надзвичайно важливо підготуватися до інклюзії у школі. І тут провідну роль мають відігравати вчитель, асистент учителя та їхня робота з батьками. Адже інколи джерело булінгу – батьки, які налаштовують дітей проти когось із однокласників. У випадку з дітьми з інвалідністю нерозуміння батьками принципів інклюзії може призвести до булінгу.
Так само й ініціатором булінгу може бути будь-хто, але особливо – діти, які вдома страждають від фізичного чи психологічного насильства, а потім або копіюють таку модель поведінки, або ж прагнуть відігратися на комусь у школі. Також у зоні ризику діти, які не відчувають меж та вважають, що їм усе дозволено.
Взагалі ж булінг починається з дрібниць: йшла дитина та навмисно скинула з парти товариша підручники, а вчитель та однокласники промовчали. Діти розуміють, що така поведінка у цьому середовищі прийнятна, та дозволяють собі рухатися далі: від психологічного до фізичного насильства, коли ми вже бачимо навіть не булінг, а каліцтво дітей у школах.
На сайті UNICEF ви знайдете детальний опис проявів булінгу, за яким можна визначити, чи не стала дитина жертвою цькування або чи не є вона сама ініціатором таких дій. Зверніть увагу, що все частіше дитина стикається з кібербулінгом, який не залишає її у спокої навіть удома та у вихідні. Тому корисно придивитися до такої інформації на сторінках дитини у соціальних мережах:
  • що вона пише;
  • які коментарі можна знайти під її постами;
  • на які групи підписана;
  • що лайкає та які коментарі залишає під постами однокласників.
Такий фоновий моніторинг може бути корисним, але бажано, щоб сторінка дитини у соцмережі взагалі була закрита від незнайомців. У такій ситуації важливо не втратити довіру дитини, зробити так, щоб у неї не склалося враження, що ви за нею стежите.
Тому важливо, щоб дитина завжди відчувала підтримку рідних та мала з ними довірливі відносини, інакше є ризик того, що батьки дізнаються про проблему лише тоді, коли ситуація стане критичною.
Булінг дуже часто зароджується у родині. Діти приходять до школи, вже маючи модель поведінки з родини, та взаємодіють з іншими дітьми. Тож булінг можуть спричинити різні ситуації: насильство вдома (навіть якщо дитина – свідок), відчуття безкарності, хибні цінності, закладені батьками, постійний стрес. Навіть для дорослих ситуація в країні - АТО та війна - стали непростим психологічним випробуванням, що вже говорити про дітей.
Чи можна зупинити булінг? Так, але для цього треба навчитися поважати та цінувати себе й інших. Зрозуміти, що оточуючі мають повне право не бути схожими на нас. Адже часто хто виступає у ролі нападника? Той, хто не має 100 % впевненості у собі, той, кому найбільше потрібна допомога. З практичної точки зору для покращення ситуації необхідні не лише зміни у законодавстві, але і багато роз’яснювальної роботи для всіх: учителів, дітей, навіть батьків та адміністрації шкіл. Це має бути цілісна система навчання, де кожен розуміє, як діяти, як не допустити кризової ситуації та як впоратися зі своїми емоціями. Дуже часто країни не лише запроваджують анти-булінгове навчання в школі, але й імплементують види навчання, спрямовані на розвиток емоційного інтелекту та софт-скілз.
На жаль, існують випадки, коли вчитель булить дітей або ж навпаки – діти булять учителя. Ми часто говоримо про жертв та агресорів, але забуваємо про спостерігачів. Без них у ініціатора не буде мотивації, адже йому необхідна аудиторія. Тому для припинення такої поведінки необхідно залучати і спостерігачів.
Не варто виключати роль школи – діти проводять там багато часу і бачать припустимі та неприпустимі моделі поведінки. Тому важливо, щоб школа мала позицію «у нас булінг неприпустимий», а не «у нас такого ніколи не було, то діти просто граються.
Зараз Міністерство освіти та науки створює онлайн-курс для вчителів, який дасть відповіді на запитання: як не допустити булінг та що робити, якщо він вже стався. Також йде робота над формуванням стандартів оцінювання шкіл, один з них – «Безпечна школа», у якому також приділяється увага превенції булінгу. Це лише початок шляху, адже для змін ментальності необхідні час та зусилля.
Може здаватися, що булінг – проблема суспільства агресивного, яке знаходиться в умовах виживання. Втім статистика розвинених країн свідчить про те, що і там ця проблема є дуже актуальною. Про це говорять і численні фільми та серіали, де тією чи іншою мірою торкаються цього питання – «Велика маленька брехня», «13 причин чому» тощо.
Ідеального світу не існує, але ми можемо покращити наш. Насамперед ми не можемо бути байдужими, а недопущення булінгу в школі має стати нормою. І до цього ми вже рухаємося. Вчителі, адміністрація шкіл, діти та їхні батьки повинні зрозуміти, що таке булінг, які він має стадії розвитку, як на нього реагувати та як допомогти дітям, що опинилися у складній ситуації. Завдяки цим діям нам поступово вдасться виростити покоління дітей, яких не цькували у школі. Це будуть уже інші люди.
Автор статті Анастасія Дьякова,
національний експерт із захисту дітей від насильства Уповноваженого Президента України з прав дитини

Міністерство освіти і науки України - Повідомлення та роз’яснення щодо ліцензування провадження освітньої дільності
Найпоширеніші запитання від закладів освіти щодо ліцензування провадження освітньої діяльності Завантажити
Керівникам наукових установ, закладів вищої, післядипломної, професійної (професійно-технічної) освіти, загальної середньої та дошкільної освіти Завантажити
Керівникам наукових установ, закладів вищої та професійної (професійно-технічної) освіти Завантажити
Керівникам наукових установ, закладів вищої та професійної (професійно- технічної) освіти. Щодо подання ліцензійних справ Завантажити
Щодо формування та здійснення державного замовлення на спеціальності 014 Середня освіта (за предметними спеціальностями), 015 Професійна освіта (за спеціалізаціями), 275 Транспортні технології (за видами) та внесення змін до ліцензій з даними спеціальностями Завантажити
Про плати за видачу ліцензії без процедури ліцензування державним та комунальним закладам системи дошкільної та загальної середньої освіти. Завантажити
Про перерозподіл ліцензованого обсягу Завантажити
Про впровадження електронного ліцензування освітньої діяльності. Завантажити
У зв`язку зі збільшенням чисельності навчальних закладів, які виявляють бажання подати заяви на ліцензування освітньої діяльності у сфері вищої та професійно-технічної освіти, та для зручності реєстрації заяв в ЄДЕБО, з 16 березня 2017 року буде відкрито запис на реєстрацію таких заяв до кінця 2017 року.
Звертаємо Вашу увагу на те, що реєструватися на подачу заяв (обирати дату подання заяви) потрібно лише за умови повної готовності відповідної ліцензійної справи до обраної дати.

Лист Миколая до вчителя

Дорогі вчителі! 
Я знаю, що у вас гаряча пора (пора контрольних, семестрового оцінювання, педрад, нарад), але знайдіть час прочитати цього невеличкого листа. 
   Так от, ви нічого не просите, тому сам поміркую, що б подарувати напередодні свят.
Отже, набір ручок, олівців і зошитів (віддасте дітям, які часто речі забувають удома)... Може, якісь методичні новинки? Але ж вони зараз у вільному доступі в інтернеті. Флешки вже теж не варіант -  у хмарах усі... Може, нову сумочку чи чобітки? Але ж вам не вгодиш ... Парти чи інтерактивні дошки? Так про них директори шкіл просили... Може, підвищення зарплати? О, а  це вже вам міністр пообіцяла... :) .
 Дорогі вчителі! Насправді, ви не потребуєте речей, тому кожному з вас дарую найважливіше:
- здорові нерви (якщо потрібні заспокійливі, напишіть окремо :) );
- спокою й затишку (каву, чай... чи щось міцніше додайте самі :) );
- терпіння, сил та мужності пробачати - невивчені уроки, непрочитані твори, нерозв'язані задачі й забуті формули :) ;
- наснаги давати другий, третій шанс - перескласти тему, принести загублений зошит... :) );
- уважності - до дітей, до рідних і далеких, а особливо - до заповнення класних журналів :);
- пам'ятати, що інколи треба бути не справедливим, а добрим (подумайте про це під час семестрового оцінювання :) );
- і найважливіше: на канікулах спробуйте хоч трохи не бути вчителями :) 


вторник, 18 декабря 2018 г.

Богдан Ступка, вірш Ліни Костенко "Крила"


                                                                     Цікавий досвід


Освіторія

МОН ПРОПОНУЄ ДО ГРОМАДСЬКОГО ОБГОВОРЕННЯ ПРОЕКТ ЗУ “ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ТА ДОПОВНЕНЬ ДО ЗУ “ПРО ВИЩУ ОСВІТУ” (ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ВИЩОЇ ОСВІТИ)”


У МОН розробили положення про студентські гуртожитки


Міністерством освіти розроблений проект типового положення про користування студентськими гуртожитками у закладах вищої освіти. Документ винесений для громадського обговорення.
Нове положення визначає особливості користування гуртожитками, які використовуються для проживання студентів, зокрема, порядок надання та користування житловими приміщеннями, умови проживання, правила розпорядку, оплати тощо.
Згідно з документом, гуртожитки мають використовуватись для поселення студентів під час навчання, які не мають постійного місця проживання у місці розташування відповідного вишу. Також у студентські гуртожитки можуть бути поселені здобувачі вищої освіти заочної форми навчання на період проведення екзаменаційної сесії.
Жила площа у гуртожитках має надаватись рішенням керівника закладу вищої освіти за погодженням з органом студентського самоврядування.
Планується, що мешканці студентських гуртожитків, у тому числі неповнолітні, матимуть право безперешкодного цілодобового доступу до гуртожитку. Вимагання від студентів відповідних пояснень щодо причин їх входу або виходу з гуртожитку у певний час доби буде заборонено.
Також представникам адміністрацій вишу, студентського містечка або студентського гуртожитку буде заборонений вхід до житлових приміщень студентів без їхнього дозволу.
Разом з тим, за рішенням керівника закладу вищої освіти та за погодженням із органом студентського самоврядування можливе дострокове припинення дії договору найму житла у студентському гуртожитку у зв’язку із систематичним або одноразовим грубим порушенням мешканцем його умов.
Згідно з проектом документа, розмір плати за проживання у студентських гуртожитках у розрізі категорій мешканців, видів житлових приміщень та часу проживання встановлюватиметься керівником закладу вищої освіти за погодженням із органом студентського самоврядування. Адміністрації вишів не зможуть встановлювати вимоги щодо внесення плати за проживання більш як на 1 місяць наперед.
Зауваження та пропозиції до проекту типового положення про користування студентськими гуртожитками у закладах вищої освіти можна надсилати до 06 січня 2019 року на електронну адресу: v_vykhor@mon.gov.ua.


Онлайн платформа неформальної освіти в Україні
Сучасне суспільство, в якому весь час відбуваються динамічні зміни в соціально-економічній та інших сферах людської життєдіяльності, вимагає постійного включення особистості в освітній процес. І, відповідно, нові виклики постають перед освітньою системою, що сприяє появі нових педагогічних професій, вибудовується нова освітня архітектура, з’являються нові теорії. У статті ми пропонуємо 3 найбільш актуальні теорії в навчанні дорослих.

Фахівець з педагогічного дизайну – спеціаліст, який займається теоретичними проблемами науки, що знаходиться на стику педагогіки, психології, соціології, ергономіки. Такі фахівці покликані розробляти найбільш ефективні системи та методи навчання. Наразі це більш актуально при розробленні програм дистанційного навчання та курсів.

Будь-який педагогічний дизайнер хоче, щоб його курси робили життя тих, хто навчається, краще. Ми прагнемо надихати, міняти установки і заряджати на високі результати. Простіше кажучи, ми хочемо, щоб наші курси завжди були актуальні.

А ось і завдання: наші учні – дорослі люди. У них є багаж знань і уявлень про те, що для них працює, а що – ні. Вони дуже зайняті, живуть в божевільному ритмі і терпіти не можуть втрачати час. За допомогою навчання вони хочуть досягати поставлених цілей. Тому найважливіше при створенні будь-якого електронного курсу – враховувати особливості навчання дорослих людей.

Що таке теорія навчання дорослих?

Така річ як «теорія навчання дорослих» – предмет частих розмов в сфері корпоративного навчання. А ви знаєте, що це таке?

Серед теорій навчання дорослих можна назвати: андрагогіку, нейронауку, емпіричне або експериментальне навчання, самостійне навчання та трансформаційне навчання. У всіх теорій одна мета: вони допомагають створювати ефективні процеси корпоративного навчання для дорослих.

Навіщо педагогічному дизайнерові знати теорії навчання дорослих?

Теорії навчання дорослих – не просто набір термінів, концепцій та ідей про те, як вчаться дорослі люди. Ці теорії допомагають вибудовувати курси на всіх етапах, щоб навчання вийшло максимально ефективним – від створення концепції і до реалізації.

Ось чотири причини, за якими розробники і педдизайнери просто ЗОБОВ’ЯЗАНІ знати теорії навчання дорослих:
1 – Щоб створювати курси, які відповідають потребам тих, хто навчається.
2 – Щоб підбирати стратегії навчання з урахуванням реального контексту навчання.
3 – Щоб використовувати технології, які максимально відповідають стратегіям навчання.
4 – Щоб застосовувати стратегії, які враховують сучасні особливості навчання: цифрові технології і мобільність учнів.

Теорія # 1. Андрогогіка: звертаємося до досвіду

В основі теорії андрагогіки лежать особливості дорослих учнів, а також ідея про те, що дорослі покладаються в процесі навчання на свій накопичений досвід.
Сама теорія була розроблена Малкольмом Ноулзом в 1970-х роках. Згідно неї, є шість ключових відмінностей дорослих учнів від дітей:
1. Потреба в знаннях. Дорослим потрібно знати, “навіщо” вони повинні вчитися.
2. Мотивація. Дорослими рухають внутрішні мотиви. Вони вчаться, коли хочуть вчитися. Ви дасте дорослому потужну внутрішню мотивацію, якщо переконливо відповісте на питання «навіщо мені це потрібно?»
3. Бажання. У дорослих бажання і готовність вчитися з’являються, коли вони усвідомлюють значущість знань. Їм важливо розуміти, як навчання допоможе їм змінити життя на краще.
4. Фундамент або досвід. У дорослих за плечима багатий досвід, який визначає їх навчання. Вони аналізують, пояснюють, об’єднують і створюють нові ідеї або «підкручують» старі через фільтр власного досвіду. Педагогічні дизайнери повинні використовувати цей досвід, щоб допомогти їм налагодити зв’язки, зрозуміти актуальність знань і знайти натхнення.
5. Самостійність. Дорослі самостійні і хочуть нести відповідальність за власне навчання. Вони незалежні і люблять, коли все під контролем.
6. Ставлення до навчання. Дорослі найкраще вчаться, роблячи що-небудь. Для них актуально проблемно-орієнтоване навчання, яке вони зможуть застосувати в роботі. В рамках такого навчання тренується їх здатність до вирішення проблем і, як результат, з’являється впевненість, що вони можуть справлятися з будь-якими завданнями за допомогою нових знань.

Теорія # 2: Трансформаційне навчання: виявляємо точку зору і створюємо осяяння

У всіх бувають осяяння. Такі спалахи натхнення, які дозволяють поглянути на реальність під іншим кутом. Крупиці мудрості, які змінюють наші життєві установки. Глибокі усвідомлення, які пробивають усталені переконання і умовності.

Все це трансформаційні процеси, які виводять нашу свідомість на новий рівень. Ми повинні намагатися створювати такі моменти в навчанні: вони дозволяють викликати сильні емоції і залишити незабутні враження. Часто такі моменти здатні радикально змінити образ думок, точку зору, ставлення до питання і шаблони поведінки – тобто запустити ті самі «трансформації».

Теорія трансформаційного навчання пояснює, як дорослі вчаться через такі осяяння. Теорія заснована на думці, що навчання відбувається, коли нові знання накладаються на старий досвід або старі уявлення розглядаються в новому світлі.

В теорії трансформаційного навчання виділяють три стадії:
1. Виявлення дилеми або кризи. Йдеться про момент, коли ми усвідомлюємо, що весь цей час дотримувалися помилкової думки або не знали чогось важливого. Зазвичай це штовхає нас на пошуки нової інформації або перегляд системи мислення. Усвідомити, що ми чогось не знали або в чомусь помилялися – це завжди криза, яка виводить нас із зони комфорту. Вказуйте учням на те, чого вони не знають – це підігріє їх цікавість пройти ваш курс.
2. Визначення особистої вигоди. На навчання нас надихає особиста вигода – відповідь на вічне питання: “А який мій інтерес в цій справі?” З самого початку курсу важливо створити і підтримувати правильний контекст – особистий, професійний або соціальний – який буде підігрівати інтерес учнів і тримати їх “на гачку”. Щоб мотивувати дорослих, дайте їм можливість представити майбутні плоди своєї праці.
3. Критичне мислення. Ваші учні – розумні, раціональні люди, у них своя голова на плечах. Тому потрібно створювати моменти рефлексії, щоб вони могли переглянути свої переконання і погляди. Дайте людям можливість розібратися зі своїми почуттями і усвідомити, над чим потрібно працювати – тоді вони з набагато більшим бажанням будуть вбирати знання.

Теорія # 3. Емпіричне навчання: реальний досвід народжує розуміння

Дорослі найкраще вчаться, роблячи що-небудь, а не просто запам’ятовують цифри і визначення з книг.

Девід А. Колб виділяє чотири стадії циклу емпіричного навчання:
1. Практичний досвід. Дорослі найкраще вчаться за межами звичної класної кімнати. В результаті практичного навчання людина знаходить потужний досвід, який він не забуде. Як приклад можна назвати кінестетичне навчання (навчання через симуляції, які вимагають фізичних дій), а також навчання, яке викликає сильний емоційний відгук (реалістичні сценарії, які виявляють причинно-наслідкові зв’язки).
2. Рефлексивне спостереження. Дорослим треба постійно прокручувати і осмислювати власний досвід – це дозволяє нам робити висновки і знаходити знання. Тому після практичного навчання людям потрібно дати час для рефлексії, щоб вони могли спостерігати за процесом зі сторони, проаналізувати їх. Для цього можна використовувати демонстрації, розбори кейсів і вправи з чітким сценарієм.
3. Абстрактна концептуалізація. Секрет успіху емпіричного навчання в тому, що учень починає на підставі своїх міркувань виводити абстрактні концепції, узагальнювати ідеї і усвідомлювати їх зв’язок з реальністю. Корисними будуть вправи, які дозволять учням попрактикуватися в критичному мисленні, щоб вони навчилися формулювати концепції і процедури.
4. Активне експериментування. Рольові ігри, стажування та інші практичні завдання дозволяють учням застосовувати свої знання і справді «вчитися через дію». В результаті проведення експерименту народжується досвід і цикл емпіричного навчання поновлюється.

Психологи: що не дозволяє учителям та батькам знайти спільну мову?

Психологи назвали сім причин, через які батьки та педагоги опиняються по різні боки барикад та не знаходять взаєморозуміння.
ВИГАДАНИЙ ІДЕАЛ. Всі батьки мають власне бачення того, якими мають бути школа та вчитель. Воно формується під впливом різних факторів задовго до того, як дитина починає навчання. А ідеал зазвичай рідко співпадає з реальністю.
РІЗНИЦЯ У ПОВЕДІНЦІ ДІТЕЙ. Учні дуже по-різному можуть поводитися в школі та вдома. Батьки, які звикли бачити та сприймати свою дитину з певного боку, можуть не здогадуватися про інші грані її особистості. Саме тому вони часто не вірять розповідям вчителя про погану поведінку їхньої дитини: «Такого просто не може бути! Вдома він слухняний і допомагає по господарству». До речі, дуже часто так і є.
Психологи зазначають, що буває і навпаки – коли юнацький бунт спрямований на домашніх, а у школі учень заспокоюється та відволікається на навчання та спілкування з друзями.
УЯВЛЕННЯ ПРО НЕПОТРІБНІ ПРЕДМЕТИ. Іноді батьки мають власне уявлення про те, які предмети є важливими, а які – ні. Наприклад, вони вважають, що якщо дитина в майбутньому буде вступати на економічний факультет, то «смикати» її через історію або українську літературу непотрібно. Проте кожен вчитель цінує свій предмет і не готовий миритися з чиїмись «рейтингами». До того ж, усі дисципліни по-своєму важливі та впливають на загальний розвиток дитини.
Виходить, що батьки нервують, коли учню доводиться витрачати багато часу на «непотрібні предмети» через високі вимоги вчителя, а педагог з цим не згоден, бо вимагає знань відповідно до програми.
ОСОБИСТІ ВЗАЄМИНИ. Діалог з учителем багато в чому залежить від взаємин дітей та батьків. Педагоги часто мають справу з ситуацією, коли учень, отримавши низьку оцінку, звинувачує вчителя: не так спитав, погано пояснив, недооцінив. Так зазвичай вчиняють діти, які є жертвами батьківського перфекціонізму, який передбачає сувору відповідальність за оцінку та заперечення права на помилку.
Страх перед негативною реакцією батьків змушує дитину налаштовувати маму і тата проти вчителя. Так дитина захищає саму себе.
СУСПІЛЬНА АГРЕСІЯ. Останнім часом ми чуємо багато поганих новин про школу. На телебаченні, у пресі, соцмережах створюється образ школи як суспільного аутсайдера.
Школа, звичайно, не ідеальна. У ній, як і будь-якій іншій організації, були, є і будуть люди з різним характером та інтелектуальним рівнем. І про проблеми у школі не потрібно мовчати. Проте і ставитись до навчального закладу заздалегідь з упередженням також не треба.
Найвагоміша причина усіх конфліктів – високий градус агресії та озлобленість людей. Вихід один – прагнути до взаєморозуміння, а не взаємних звинувачень.
СПРИЙНЯТТЯ ОДИН ОДНОГО ЯК ВОРОГІВ. Учителі та батьки часто розглядають свої стосунки як особистісні, користуючись принципом «люблю – не люблю». Але відносини в цій галузі мають бути діловими, заснованими на умінні слухати і чути одне одного. Розмова батьків з педагогом має бути конструктивною, а взаємини – кроками назустріч.
НЕВМІННЯ СПІЛКУВАТИСЯ. Тон «робить фразу». Якщо він не витриманий, то навіть звичайні слова в поєднанні з інтонацією і відповідним виразом обличчя не приховають вашого ставлення. Розмова в такому випадку не складеться.
Якщо одна зі сторін є некоректною або грубою, варто зупинити її. Кожен маєте право припинити такий діалог спокійно, доброзичливо, без звинувачень, сказавши: «Вибачте, я не можу продовжувати цю розмову».

пятница, 16 ноября 2018 г.




В. Співаковській: домашні завдання ще є? Чи не скасувалі?
Автор: Володимир Співаковській, президент корпорації «Гранд».

А що - домашні завдання ще є? Чи не скасували їх?

Муки тривають?

М-да. Вони забирають від життя по 3-5 годин на день.

Діти терплять і мовчки ховають сльози.

Найбільше дратуються батьки. Особливо при вигляді, як їх чадо сидить до ночі, вирішуючи рівняння, запам'ятовуючи вірші і вивчаючи англійські слова.

Але це іноді ... лукавство.

Дивимося. Дитина прийшов додому ..., поїв ..., потім сів за уроки ..., заодно подивився в айфон ... включив телевізор ..., потім знову трошки перекусив ... потім включив комп'ютер ..., погуглити ..., пограв в ігри ..., потім поговорив по телефону з друзями ..., потім просто «побалдел» ..., слухаючи музику, і ... дописав одну вправу .., потім знову пограв ..., написав 10 смс-ок, і ще через кілька годин згадав про ці проклятих алгебраїчних рівняннях, і добив їх.

І все це разом називається «робив домашні уроки п'ять годин і перевтомився».

Що ж робити? Вихід простий (якщо вже ці ДЗ змушені і нікуди від них не дітися).

Купити і поставити перед собою шахові або пісочний годинник. Там є перемикання, наприклад, на 5 хвилин, щоб позмагатися самому з собою на час. Швидко закрити питання з цими рівняннями - і вільний.

Тут головне - концентрація уваги! Адже по-зрадницькому піднімається вгору червоний прапорець, він ось-ось завалиться, і треба встигнути зробити цю вправу. До падіння прапорця!

Можна, до речі, пустити в справу і пісочний годинник, навіть цілий їх набір: на 3 хвилини, на 5, на 10, на 30 хвилин ... Так буде виховуватися концентрація уваги, воля, вміння вчитися, прагнення до результату і ... нікакошенького перевтоми .

Навпаки - гордість, що не просто зробив, а зробив швидко.

Тепер це називається soft skills, - компетенції! Це володіння одним з найважливіших життєвих якостей - «почуттям часу», яке дозволить дитині потім, у дорослому житті, нікуди не спізнюватися і все робити вчасно, на радість собі і людям.

А всього-то - поставити поруч шаховий годинник і осідлати цей вічно вислизає час.
Що Ви запропонуєте  щоб стати найулюбленішим учителем для учнів, не докладаючи особливих зусиль?
Кожного дня Ви прокидаєтеся, робите буденні речі й чимчикуєте на роботу в школу. І так день у день. Та спробуйте одного дня зробити ковток свіжого повітря: візьміть і додайте до уроку будь-який із 6 пунктів.
1. Розповідайте історії 📗
Саме завдяки історіям Ви завжди можете зробити складне легким. Але важливо, щоб розповіді гарно лягали у площину теми уроку. Підключайте учнів до ваших історій у класі й повірте, вони засвоюватимуть знання набагато краще.
2. Діліться власним досвідом 😎
Спираючись на власний досвід, розкажіть учням, як можна справлятися з сумом, невдачею, величезною радістю чи любов’ю. Поєднайте досвід із навчальним матеріалом і станьте прикладом для наслідування.
3. Жартуйте 🤡
Врешті-решт покажіть, що вчитель – це людина, яка має почуття гумору.
4. Слухайте👂
Просто дайте можливість учневі виступити. Якщо він обирає не зовсім правильну відповідь, спробуйте наштовхнути його на правильний шлях запитаннями. Запитайте про сферу інтересів школярів і спробуйте інтегрувати це у навчальний процес. Так Ви станете дорослим, який дійсно слухає.
5. Слухайте підкасти (аудіоблоги)🔉
Наприклад, TED Radio Hour та The Tim Ferriss Show можуть навчити Вас цікавих фактів і поділитися вражаючими історіями, які Ви зможете переказати учням.
6. Інтегруйте зовнішній світ у навчання🔗
Учителі часто гублять зв’язок із зовнішнім світом поза межами шкільної кімнати. Вимоги викладання, внутрішні правила й розпорядок дня засмоктують Вас у рутину буденності. Зробіть крок назовні та створіть для учнів місток, який поєднує знання і навички з конкретними діями.

среда, 14 ноября 2018 г.

РЕЛАКС

Сухая, тихая погода. 
На улице, шагах в пяти, 
Стоит, стыдясь, зима у входа 
И не решается войти.



Інтерв'ю

Володимир Співаковський 

Міф 3. Головне - вступити до інституту. Але головне тепер це?

Насправді, головне тепер - не в інститут поступити, так як цього вже просто недостатньо, та й не так складно.

Адже вже вузи самі бігають за абітурієнтами, а не навпаки.
Тому що місць вже вистачає на всіх.

Головне ж - мати після нього хорошу роботу і пристойну зарплату.

Хіба не так?

Але у батьків часто спрацьовує генетичний стереотип і ностальгія - лягти кістьми, але в інститут дитю вчинити.

Зрозуміло, що раніше здобуття вищої освіти давало єдину можливість гарантовано домагатися кар'єри, мати стійке положення в суспільстві, якийсь респект і заробіток в сім'ї.

Але зараз батькам треба вже дивитися далі, після п'яти років навчання. І думати про те, як буде виглядати майбутня робота і життя сина чи дочки.

- Юрист - це ж не тільки фантастичні американські гонорари (ау, де вони !?), а й можливу відсутність роботи.

- Дипломат - це не тільки закордонне солодке життя, але і низьку платню з відсутністю права висловлювати власну думку вищестоящому начальству, та ще й томління від нудьги далеко від дому.

- Бізнесмен - це не тільки великі гроші і нескінченні розваги, а й постійний ризик і вбивчі стреси.

Правда, деякі тінейджери, дивлячись, як касири в магазині спритно перераховують пачки грошей, підозрюють, що саме касири і є найбагатші в світі люди.

Якщо про це не думати завчасно, то з якого дива потім обурюватися на лікарів, які бояться крові ..., на вчителів, яких не слухаються діти ..., на будівельників, у яких обвалюються будинки ..., на військових, які ненавмисно збивають літаки ..., і на співачок, у яких немає голосу.

Дивіться: у нас 50% населення працюють в сфері обслуговування, але навчаються цьому мистецтву тільки 3% студентів. Потім клієнти скаржаться на поганий сервіс.

Так звідки ж взятися якісному сервісу, якщо люди цього ніде ніколи не навчалися і з'явилися в цій сфері випадково?

Так що тепер питання стоїть так: Що важливіше - в інститут поступити? .. або подумати, ким і чим ти будеш після нього?

У якому оточенні ти будеш перебувати, як себе самореалізовуватися, скільки заробляти, якщо взагалі потім буде робота за фахом, яку тобі напишуть в дипломі?

А може, і спеціальності такої вже не буде.