понедельник, 1 июня 2020 г.


РЕЛАКС

ГОВОРИМО І ПИШЕМО УКРАЇНСЬКОЮ

ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Шановні освітяни! Усі українські шкільні відеоуроки об'єднали у каталог. Тепер дуже зручно та швидко можна знайти навчальне відео.
http://dgerelo.uedu.inf.ua/
Доступ до сайту безкоштовний! Це реальна допомога освітянам України!

ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК ВИКЛАДАЧА
 5  КНИЖОК ДЛЯ ВИКЛАДАЧА
Огляд книжок, які точно сподобаються вчителям.
Чим зайнятися вчителю влітку? Відпочивати! А ще – готуватися до нового навчального року. Не лякайтеся, це зовсім не означає, що вам необхідно знову зануритися у папери. Навпаки! Настав час відпочити та почитати цікаву книжку. А якщо вона буде ще й корисною – це взагалі ідеально. Ми знаємо, як буває непросто знайти дійсно хорошу літературу, яка ще б допомогла сягнути нових вершин педагогічної майстерності. Саме тому ми дібрали для вас декілька чудових книжок для натхнення та цікавого відпочинку. Спробуйте!

1. Дуг Лемов «Майстерність учителя»

Ця книжка цілком може стати настільною для кожного викладача. Автор переконаний у тому, що викладання – це мистецтво, а будь-якому митцю потрібні не лише натхнення та талант, а й спеціальні інструменти. А тому і педагог не зможе досягти успіху, якщо не має набору певних інструментів, які допоможуть розкрити талант та потенціал усіх без винятку учнів. І щоб допомогти іншим, автор вирішив поспостерігати за роботою кращих викладачів, зібрати найкращі методики та поділитися ними з іншими. Прочитавши цю книгу, ви дізнаєтеся, як організувати сам процес викладання, як правильно спланувати та провести урок, які навчальні методики та коли використати (до речі, їх тут описано аж 49!). Повірте, ця книга стане справжнім Must have для вас як педагога!

2. Деніел Сіґел, Тіна Брайсон «Секрети мозку. 12 стратегій розвитку дитини»

Книга, яка швидко стала світовим бестселером. Книга, яка буде надзвичайно корисною для педагогів. Книга, яку ви можете порадити почитати батькам учнів. Автори наполягають на необхідності виховувати дітей з увагою до потреб їхнього мозку, тому пропонують дванадцять дієвих стратегій розвитку дитини (залежно від віку, методи та прийоми, які можна використати, змінюються). Навчіться використовувати пульт керування психікою, розсіювати хмари емоцій та навіть встановлювати зв’язки через конфлікти.

3. Аманда Ріплі «Розумники»

Хочете подивитися на вітчизняну систему освіти під іншим кутом? Тоді дізнайтеся, як навчають за кордоном! Гадаєте, про це і так вже достатньо говорили? Але чи пробували ви подивитися на освіту очима дітей? У цій книжці авторка робить таку спробу, досліджуючи історії трьох американських підлітків, які вирушили на навчання за обміном до Південної Кореї, Фінляндії та Польщі. Ви дізнаєтеся, як та чого насправді навчають дітей в інших країнах та, можливо, візьмете щось і для себе.

4. Тоні Вагнер, Тед Дінтерсміт «Мистецтво навчати. Як підготувати дитину до реального життя»

Вічне питання: чи гарантують хороші оцінки успішність дитині у подальшому житті? Так, але тільки в одному випадку: якщо наявна система освіти буде змінена. Адже що ми бачимо зараз? Відірваність навчальної програми від реального життя, недосконалу систему оцінювання, яка не мотивує, а лише засмучує дітей, та складнощі з отриманням дійсно корисних навичок. Що ж робити? Автори знайшли вихід та розробили альтернативну систему освіти, покликану розвивати креативне мислення. Так, вони переконані у необхідності повністю переглянути навчальну програму з математики, виключивши теми, які не знадобляться учням у майбутньому, та додавши більш корисні теорію ймовірностей, статистику та математичне моделювання. Втім, і викладачам інших предметів теж не варто розслаблятися!

5. Алан Кроуфорд, Е. Венди Саул, Самуел Метьюз, Джеймс Макінстер «Технології розвитку критичного мислення учнів»

Критичне мислення – справжній тренд сучасності. Це те, без чого учням ніяк не обійтися! А де критичному мисленню навчать краще, ніж у школі?
Автори пропонують величезну кількість методів та прийомів, спрямованих на розвиток критичного мислення, дають практичні поради та наводять детальні приклади роботи. Тому ідеї для цікавих уроків ніколи не закінчаться! Кожен метод покроково розписаний, тож у вас не буде жодних труднощів із їх адаптуванням та застосуванням.
А що ви читатимете влітку?
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ ІНФОРМУЄ
ОГЛЯД ПЛАТФОРМ ТА ІНСТРУМЕНТІВ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ, РЕКОМЕНДАЦІЇ  ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ДИСТАНЦІЙКИ У ШКОЛІ, - ГО "СМАРТ ОСВІТА"  ТА МОН  ПІДГОТУВАЛИ ПОСІБНИК



Огляд основних інструментів для організації дистанційного навчання, рекомендації щодо того, як скласти розклад, налаштувати режим роботи вчителя/вчительки та зворотній зв’язок з учнями, а також про особливості оцінювання та контролю під час карантину. Про це та інші рекомендації, корисні для організації дистанційного навчання у молодшій, основній та старшій школі, ви можете прочитати у посібнику, підготовленому ГО “Смарт освіта” й Міністерством освіти і науки та оприлюдненому сьогодні, 6 травня 2020 року.
“Цей посібник – відповідь на пандемію коронавірусу і вимушений карантин в українських школах. Наші діти вже майже 2 місяці не мають змоги відвідувати школи, а вчителі та вчительки прискорено опановують технології та підходи дистанційного навчання. Цей період став викликом, але й хорошим досвідом для наших освітян. У посібнику ми узагальнили найкращі практики, які можуть стати корисними для педагогів. Ми впевнені, що рекомендації наших методисток, а також досвід багатьох учителів/учительок-практиків не лише будуть корисними для дистанційного закінчення 2019/2020 навчального року, а й стануть джерелом цікавих ідей для очного навчання”, – зазначає співзасновниця ГО “Смарт освіта” Іванна Коберник.
Наразі Міністерство освіти і науки України працює над оновленням Положення про дистанційне навчання. Досвід карантину, спричиненого епідемією коронавірусної інфекції (COVID-19), має лягти в основу нового документа.
Посібник складається з двох частин: 
  • Загальних принципів та інструментів дистанційного навчання,
  • Методичних рекомендацій з дистанційного навчання для школярів різного віку - початкової, основної та старшої школи.
У першій частині вчителі знайдуть докладний огляд основних принципів дистанційного навчання, поширених вебресурсів, таких як Moodlе,  Google Classroom, Zoom тощо. У посібнику є докладний опис інструментів для організації дистанційного навчання – використання відеоресурсів, онлайн-дошок, тестів та інструментів оцінювання, а також рекомендації щодо дотримання академічної доброчесності і запобігання списування в дистанційному навчанні.
У другій частині посібника йдеться про налаштування різних режимів організації дистанційного навчання, розміщено поради щодо того, як сформувати розклад та графік роботи вчителя, а також організувати навчання дітей з особливими освітніми потребами.
Посібник було підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”.

ІНТЕРВ'Ю

 БУЛІНГ І ТРИКУТНИК КАРПМАНА: ПСИХОЛОГІЧНІ ВПРАВИ З КОМПЛЕКСНИМ ПІДХОДОМ
еоретичне підґрунтя та практичні вправи для протидії булінгу.
Попри розповсюджену думку, що емпатія – єдине знаряддя у боротьбі з булінгом, це не є абсолютною правдою. Адепти такого підходу розглядають проблему однобічно – зі сторони булера. І дійсно, високий рівень емоційного інтелекту «рятує» більшість ситуацій від булінгу, адже агресори краще розуміють майбутні негативні емоції жертви. А ще конфліктні ситуації «рятують» люди – треті особи, що намагаються допомогти жертві цькування... Нічого не нагадує?
Драматичний трикутник Карпмана – це психологічний термін, що означає певний життєвий сценарій, повторювану конфліктну ситуацію із застосуванням насилля за участю переслідувача, жертви та рятівника (спостерігача).
Сутність соціальної структури булінгу подібна до трикутника Карпмана та складається з трьох елементів: переслідувача (булера), жертви і спостерігача. Цікавим є те, що в англійській мові для позначення переслідувача часто використовують саме слово «bully» (булер), хоча трикутник Карпмана зустрічається у побуті, особистих стосунках, роботі тощо. 

Запобігання булінгу: комплексна робота

«Хто винен?» – запитання, яке виникає першим у ситуації насилля. Звичайно, відповідь доволі проста, адже саме булери цькують своїх жертв. Утім, для аналізу ситуації необхідно дивитися ширше, адже учасниками булінгу є не тільки переслідувачі, але й жертви та спостерігачі. Булінг безпосередньо впливає на них і розвиває негативні психологічні установки, які впливають на якість життя та можуть призводити психологічних проблем.
Психологічні установки жертв булінгу:
  • вірять, що заслуговують на роль жертви, пасивно очікують насильства від переслідувачів;
  • страждають від комплексу неповноцінності та самотності;
  • не вірять, що педагоги їх захистять;
  • віддають перевагу замовчуванню насильства та цькування;
  • не вважають себе значущою частиною колективу.
Натомість, спостерігачам властиво:
  • страх опинитися на місці жертви;
  • небажання виділятися з-поміж однокласників;
  • цінування стосунків із переслідувачем;
  • почуття інтересу, а іноді – провини та власного безсилля.
До проблеми булінгу слід підходити комплексно, розуміючи особливості поведінки, характеру та установок кожної зі сторін конфлікту. Комплексна робота дозволить запобігти булінгу: змінити не тільки поведінку булерів, але й жертв і спостерігачів, що допоможе останнім не потрапляти у «трикутник» надалі.

Універсальна вправа «Трикутник Карпмана»

  1. Клас об'єднується у групи по 3 особи. Серед трійки визначають ролі: переслідувач (булер), жертва, рятівник (спостерігач). Окрім цього, завчасно можна продумати ситуації булінгу: на підставі навчальних досягнень, одягу, хобі тощо.
  2. За сигналом учителя діти протягом 5-7 хвилин відіграють зазначені ролі. Згодом, викладач повідомляє, що ролі змінюються. Вправа відбувається до того моменту, поки кожна дитина не побуває у кожній ролі.
  3. Опісля відбувається спільне обговорення почуттів школярів: у якій ролі краще себе почували, чому? Що зрозуміли у кожній ролі? Що призводить до того, що діти стають булерами, жертвами, спостерігачами? Що потрібно робити, щоб перестати бути булером, жертвою, спостерігачем? І чи завжди це у наших силах?
    Після обговорення вчитель пропонує запитання для рефлексії:
    - Коли я був переслідувачем, я згадував…
    - Коли я був спостерігачем, я намагався…
    - Коли я був жертвою, я міг собі дозволити…

Вправа «Ненасильницька комунікація»

Я-висловлювання – форма висловлювання, коли людина говорить про власні почуття, емоції, потреби та наміри без образи чи засудження того, до кого звернене висловлювання.
Структура Я-повідомлення:
  1. Об’єктивні факти, слова або вчинки людини («Ти кричиш…»)
  2. Власні емоції («Мені неприємно, страшно, я відчуваю себе погано…»)
  3. Власні потреби («Я заслуговую на спокійне спілкування…»)
  4. Прохання («Будь ласка, говори спокійно…»)
У чому користь у контексті протидії булінгу у школі? 
  1. Дослідження демонструють, що велика кількість булерів не розуміють впливу цькування на жертв. Тож вербально озвучити власні почуття в екологічній формі може стати ефективним інструментом протидії насилля.
  2. Зі свого боку жертви цькування або мовчать у відповідь на насилля, або вдаються до словесних образ, що тільки «підживлює» злість агресора.
  3. Часто булерами стають унаслідок жорстокого поводження, невміння впоратися з власними емоціями, але рідко – через негативне ставленням до жертви цькування. Маючи ефективний інструментарій для вираження власних почуттів, ймовірність насилля зменшується.
  4. Почуття провини та власного безсилля – те, що супроводжує спостерігачів у ситуації цькування. Ця методика дозволить «виплеснути» негатив та позбутися руйнівних емоцій.
Запропонуйте учням попрактикуватися у ненасильницькому спілкування: озвучте конфліктні ситуації, заохотьте школярів об’єднатися у невеликі групи та сформулювати Я-висловлювання, занотувати його у зошит. Згодом у спільній дискусії обговоріть найкращі варіанти та доповніть пропозиції школярів.
Закріпити отримані знання можна за допомогою друкованого завдання для наймолодших школярів, де необхідно визначити, які з тверджень є ненасильницькими.
 

Важливо пам'ятати, що булінг – це комлексна проблема, у якій задіяні декілька осіб. Корінь проблеми насилля у самій системі, що тільки підверджує необхідність перегляду характеру взаємодії в цілому. Запобігання булінгу не має зводитися до «покарання й виправлення» лише агресора: спостерігачі та жертви так само потребують уваги і допомоги.
Бажаєте більше дізнатися про протидію булінгу в освітньому середовищі? Приходьте 11 червня о 18:00 на вебінар «Безпечне середовище, або як не «експертам» протидіяти булінгу». Ярослав Лисенко розкаже, як зробити школу безпечною для всіх!

                             НА ЗАМІТКУ 
ПЛАТФОРМА Nearpod як інструмент сингронної  та асинхронної взаємодії  при дистанційному навчання
Ключові тези з виступу Ганни Дудіч про можливості програми Nearpod.
Існує безліч інтернет-ресурсів, які теоретично можна використати у навчанні. Але які саме обрати? Які оптимально підійдуть для роботи з учнями, особливо в умовах дистанційного навчання? Про один із таких ресурсів, платформу Nearpod, розповіла у межах Всеукраїнської інтернет-конференції «Ефективна взаємодія в освіті: інструменти та прийоми» Ганна Дудіч. 
Платформа Nearpod стане у пригоді для організації ефективної онлайн-комунікації під час дистанційної роботи та в режимі реальної школи. Цікавій функціонал програми дозволить перетворити звичні презентації у геймифіковані інтерактиви та справжнісінькі комп'ютерні ігри.   
До кінця літа весь функціонал Nearpod безкоштовний. Надалі створення власних уроків буде повністю безкоштовним, розробки інших учителів стануть доступними лише у платній версії. 

Знайомство з програмою та впровадження її в навчальний процес

1. Домашня сторінка порталу Nearpod.
Конструктор уроків створено спільними зусиллями розробників і педагогів. Платформа англомовна. Опанувавши нескладний інструмент, ви зможете з легкістю створювати власні уроки та використовувати готові.
2. Обліковий запис в Nearpod, особистий кабінет і бібліотека 
Реєстрація стандартна. Обираєте безкоштовну версію «для вчителів», вводите електронну пошту та створюєте пароль. В особистій бібліотеці зберігатимуться ваші уроки та аналітичні звіти з результатами досягнень учнів. 
3. Бібліотека Nearpod
Перш ніж створити власну розробку, спікерка пропонує ознайомитися з уроками колег. Фільтруєте назву предмета, клас і переглядаєте інтерактивну творчість колег. Додавши презентацію до свого кабінету, ви можете перекласти чи редагувати будь-яку її частину.
4. Створюємо уроки у програмі Nearpod
Розпочати роботу можна з використання готових матеріалів: презентацій, текстів, документів пдф тощо – їх можна завантажити чи перетягнути до конструктора. Також легко можна створити слайд у самій програмі. 
5. Огляд інтерактивних інструментів 
У програмі можна додати 3 типи інструментів: власний контент (зміст), веб контент (посилання) та активності (інтерактиви). Ви маєте змогу додати математичні формули, слайди, відео- та аудіофайли, прогулянку у віртуальній реальності та багато інтерактивних активностей.
6. Гейміфікація та візуалізація контенту 
Щоб мотивувати учнів в умовах ізоляції спікер рекомендує візуалізувати та геймифікуйти контент. Впровадьте у ваші уроки анімовані тести, 3D анімації, пет симуляції та цікаві досліди.
7. Як поділитися уроком із учнями 
Збережіть урок у формі документа та діліться з учнями у режимі реального часу, чи віддайте урок на самостійне опрацювання.
Бажаєте дізнатися більше про аналітику, інструменти синхронної та асинхронної взаємодії при дистанційному навчанні? Радимо переглянути виступ Ганни Дудіч – учительки англійської мови, заступника директора з імплементації STEM-освіти в гімназії ім. Т. Г. Шевченка, сертифікованого вчителя Nearpod.


ІННОВАЦІЙНІ ОСВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ


Погляд учителя-практика на дистанційну освіту




Погляд учителя-практика на дистанційну освіту


Карантин, якого ніхто не чекав… Спочатку всі думали, що ця історія триватиме традиційно тиждень-два. Але освітянам доводиться уже третій місяць пристосовуватися до викликів дистанційної освіти. Як їм це вдається? Проєкт Прошколу запросив різних спеціалістів розповісти про свій досвід карантину та онлайн-навчання, поглянувши на ситуацію з різних точок зору.
Третя героїня  — Наталія Кідалова  — переможниця Global Teacher Prize Ukraine 2019, учителька англійської, української та літератури. Уже 23 роки Наталія викладає в Мелітопольській школі, у якій сама ж і навчалася. І на її уроках діти можуть сміливо називати себе блогерами чи трейсерами.
Що виявилося найскладнішим для вчителя в дистанційній освіті?
Уявіть, що ви пливете у недоробленому човні, і вам необхідно його добудувати вже на воді. А ще ж треба стежити за тим, куди ви пливете, і давати раду тим, хто з вами в одному човні. Складно ж?
З якими проблемами зіштовхнулися ви та ваші колеги?
По-перше, витрачаєш на все значно більше часу, адже шукаєш оптимальних рішень методом спроб і помилок. Додайте до цього завищені очікування: зараз до педагогів дуже серйозні запити. І їм потрібна підтримка моральна та емоційна  — адже ми так само стресуємо. Але і матеріальна база кульгає.
Ми знаходимо різні варіанти взаємодії з учнями, використовуємо різні канали комунікації: і через соцмережі, і електронну пошту, і через розмови за допомогою стаціонарних телефонів, і пошту. Але як бути педагогу зі стареньким ноутом і обмеженим доступом до інтернету? Хоч ці проблеми не обговорюються, вони не зникають. Наприклад, у 5 моїх знайомих учительок «полетіли» комп’ютери і ноутбуки протягом останнього місяця.
Плюс дистанційна освіта — це новий виклик і у взаємодії з батьками, адміністрацією. Бачу в соцмережах обурення колег, що від них постійно вимагають заповнювати папери й електронні форми. Вважаю, що під час такого карантину звітність має бути мінімальною. А замість зовнішнього контролю — співпраця, партнерство та здоровий глузд.
Як впливає карантин на неформальну освіту?
Вона так само, як і формальна, перейшла в онлайн формат. Причому цей перехід стався не так болісно і більш природно. Тому що неформальна освіта й так враховує індивідуальні потреби дитини, робить акцент на не результатах, а на самому процесі навчання та ґрунтується на зворотному зв’язку. Дітям має бути цікаво.
Ці особливості неформальної освіти добре «здружилися» з форматом онлайн. А от організувати повноцінне групове навчання так важче. Хоча й тут допомагають цифрові платформи. Зараз наша дистанційна освіта — своєрідний мікс формальної та неформальної. Від цього виграють усі.
Що нового ви знайшли для себе в роботі онлайн?
Це зручно. І незважаючи на ненормований графік роботи, я можу планувати свій день з більшою варіативністю. Плюс доводиться швидко вчитися та одразу трансформувати нові знання, аби робота онлайн була ефективною. І знаєте, що — я впевнилася, що все ж таки я – більше про освіту наживо.

Які, на вашу думку, переваги та недоліки дистанційної освіти?
Тепер учитель — це модератор освітнього процесу, відбулася зміна ролей між батьками, учителями, учнями. Це спільна відповідальність за навчальний процес, діти мають шанс стати більш свідомими.
Зараз слушний час і для вчителів, аби створити та впровадити свою методику, спробувати різні формати навчання та пропонувати інноваційні ідеї.
Але в Україні бракує єдиної онлайн-платформи для навчання — безпечної, безкоштовної та доступної всім. Зараз дехто перетворює навчання на симулякр: копіпаст офлайн навчання в онлайн — це не діє. І звісно, безліч каналів комунікаціях лише розпорошують увагу. Окрім того, вчителі іноді передають куті меду та користуються всім, чим можуть без питання: а навіщо це?
Ще один неоднозначний аспект — педагогічна децентралізація. Діти вже не так «прив’язані» до певного педагога. Можуть дивитися телеуроки, слухати відеопояснення свого вчителя або знайти в інтернет ролики інших. Виходить, що предмет і конкретний педагог не пов’язані так тісно. А отже, ставлення до біології чи мови не залежить від конкретного вчителя. З одного боку це втрата контролю, і хтось може за це переживати. Але як на мене, це — перевага.
Яке було найцікавіше домашнє завдання на карантині?
Було завдання дослідити власну ідентичність — і це спільно робили учні з Аргентини, В’єтнаму, Туреччини, Італії, України. А ще в нас є традиція писати паперові листи одне одному, під час карантину це було дуже актуально. Найбільше люблю, коли діти малюють комікси або пишуть твори — коли їх читаю, насолоджуюся. У нас просто надзвичайні діти!
Якими технологіями користуєтеся під час своїх уроків?
Під час карантину важливіше навіть не технології, а емоційна підтримка учнів. Для мене пріоритет — їх психологічний стан та настрій. Якщо учні 6-го класу прийдуть у 7-й без знання правил відмінювання числівників, то це аж ніяк не трагедія. Набагато гірше, якщо вони зневіряться у своїх силах. Я практикую системний зворотний зв’язок, даю індивідуальні поради, що можна покращити, і головне — як це зробити. Намагаюсь, аби діти могли самостійно обирати канали зв’язку, види і формати завдань, форм їх виконання, різновиди групової роботи.
З ресурсів користуюся Padlet і Linoit — тут можна створювати інтерактивні дошки, а діти можуть брати в цьому участь. Плюс можна прикріпити і відео, і файли, і лінки на Google-папки, тести з будь-яких ресурсів. Для консультацій обираю Zoom. А всі документи, форми та опитування знаходимо на Google-диску.
Ще я б радила ClassDojo — практикуємо його з учнями середньої школи. Тут можна збирати портфоліо робіт учнів та виставляти бали за різні уміння, знання та навички. Причому є критерії двох видів: «позитивно» і «над чим попрацювати». Батьки теж можуть бачити ці бали, але лише позитивні. А те, над чим варто попрацювати, лишається таємницею між учнем і вчителем.

Що для вас найважливіше в онлайн-освіті?
У мене є три універсальні принципи:
  • Less is more («Менше означає більше») — я переглянула зміст і планування з предметів, які викладаю, та зменшила навантаження під час переводу у дистанційний формат. Матеріал розбиваю на короткі кроки з чіткими інструкціями та додатками у вигляді текстів і візуалізації. Учні мають розуміти, що вони роблять, як це зробити і головне – навіщо вони це роблять.
  • Питай себе «навіщо?» Якщо я хочу показати дітям презентацію/дати тест/групове завдання / самостійну роботу тощо, я питаю себе «Навіщо це? Яка мета?» Щоб не було тесту заради тесту і презентації заради презентації.
  • Принцип KISS (keep it short and simple) — «роби коротше і простіше». Чи схочуть учні, які мають обмежену кількість мегабайтів інтернету, витратити їх на перегляд уроків та відеозаписів? Необхідно чесно відповідати собі. Уроки, відеопояснення, презентації не можуть бути довгими, 15-20 хвилин максимально. І взагалі 45-хвилинного уроку, як основної одиниці, якою звикли оперувати в школі, у дистанті не існує.
Що найбільше подобається вашим учням в онлайн освіті?
У нас є ТОП-уподобань: на першому місці — добрий ранок. Нікуди не треба поспішати. Далі це свобода вибору та можливість планувати свій час. Можна обирати предмети, темп роботи. Комусь зручно перемикатися між різними програмами, а хтось учиться під гучну музику. Скільки дітей — стільки моделей навчання.
Діти в один голос говорять, що в них стало більше вільного часу для розвитку, вони встигають займатися хореографією, музикою, медитувати, читати, малювати. Але звісно, всі сумують за живим спілкуванням і згадують, як круто було в школі.
Як може змінитися школа після карантину?
Вона зміниться, якщо ми не просто повернемося з вересня до звичного «так добре було», а зрозуміємо, що так, як раніше, уже не буде. Сподіваюсь, що дистант викристалізує те, що по-справжньому важливо, і відкине те, що вже не на часі. Наприклад, зникнуть такі атавізми, як оцінка за зошит, рапортички, уніфіковані щоденники тощо. Але це найменші зміни.
Найпотужнішою зміною може стати відмова від класно-урочної системи на користь індивідуальних маршрутів та організації занять у різновікових потоках. Так, це складно, але починати необхідно. Я б ще додала курс на міжпредметні моделі навчання. Можливо, зміниться географічна та часова «прив’язка» до закладів освіти. Навчання вже відбувається за межами класної кімнати. Школа — не лише конкретні стіни, а місце зустрічі (і реальне, і віртуальне середовище).
А незмінними залишаться ціннісні моменти: повага, підтримка, відповідальність, співпраця та розвиток. І люди.


Що для вас найважливіше в онлайн-освіті?
У мене є три універсальні принципи:
  • Less is more («Менше означає більше») — я переглянула зміст і планування з предметів, які викладаю, та зменшила навантаження під час переводу у дистанційний формат. Матеріал розбиваю на короткі кроки з чіткими інструкціями та додатками у вигляді текстів і візуалізації. Учні мають розуміти, що вони роблять, як це зробити і головне – навіщо вони це роблять.
  • Питай себе «навіщо?» Якщо я хочу показати дітям презентацію/дати тест/групове завдання / самостійну роботу тощо, я питаю себе «Навіщо це? Яка мета?» Щоб не було тесту заради тесту і презентації заради презентації.
  • Принцип KISS (keep it short and simple) — «роби коротше і простіше». Чи схочуть учні, які мають обмежену кількість мегабайтів інтернету, витратити їх на перегляд уроків та відеозаписів? Необхідно чесно відповідати собі. Уроки, відеопояснення, презентації не можуть бути довгими, 15-20 хвилин максимально. І взагалі 45-хвилинного уроку, як основної одиниці, якою звикли оперувати в школі, у дистанті не існує.
Що найбільше подобається вашим учням в онлайн освіті?
У нас є ТОП-уподобань: на першому місці — добрий ранок. Нікуди не треба поспішати. Далі це свобода вибору та можливість планувати свій час. Можна обирати предмети, темп роботи. Комусь зручно перемикатися між різними програмами, а хтось учиться під гучну музику. Скільки дітей — стільки моделей навчання.
Діти в один голос говорять, що в них стало більше вільного часу для розвитку, вони встигають займатися хореографією, музикою, медитувати, читати, малювати. Але звісно, всі сумують за живим спілкуванням і згадують, як круто було в школі.
Як може змінитися школа після карантину?
Вона зміниться, якщо ми не просто повернемося з вересня до звичного «так добре було», а зрозуміємо, що так, як раніше, уже не буде. Сподіваюсь, що дистант викристалізує те, що по-справжньому важливо, і відкине те, що вже не на часі. Наприклад, зникнуть такі атавізми, як оцінка за зошит, рапортички, уніфіковані щоденники тощо. Але це найменші зміни.
Найпотужнішою зміною може стати відмова від класно-урочної системи на користь індивідуальних маршрутів та організації занять у різновікових потоках. Так, це складно, але починати необхідно. Я б ще додала курс на міжпредметні моделі навчання. Можливо, зміниться географічна та часова «прив’язка» до закладів освіти. Навчання вже відбувається за межами класної кімнати. Школа — не лише конкретні стіни, а місце зустрічі (і реальне, і віртуальне середовище).
А незмінними залишаться ціннісні моменти: повага, підтримка, відповідальність, співпраця та розвиток. І люди.

ГОТУЄМОСЬ ДО ЗНО