понедельник, 11 марта 2019 г.


                                 Релакс


                    Психологія дитини

                  Виражений стресовий стан підлітків


Підлітки, як і дорослі, переживають стреси. Проте молоді люди часто не володіють необхідними навичками для того, щоб упоратися з ними. Коли стрес стає занадто інтенсивним або тривалим, він перетворюється на стан, що іноді називають «токсичним» стресом, наслідки якого можуть тривати все життя.
Коли наш організм піддається стресу, у ньому відбувається гормональний сплеск і зростає рівень кортизолу. При цьому підвищується частота дихання й серцебиття та сповільнюються такі другорядні процеси, як травлення та імунна відповідь. Таку реакцію часто називають ефектом «бий, біжи або замри».
Нормальний стрес може бути корисним, допомагаючи підліткам підготуватись до майбутніх труднощів, таких як випускні іспити або співбесіда при прийомі на роботу. Але вплив «токсичного» стресу може призвести до депресії, почуття тривоги й появи залежностей, а також до фізичних проблем зі здоров'ям у дорослому житті, таких як хвороби серця й захворювання печінки.
У Центрі розвитку дитини в Гарвардському університеті ділять стреси на три категорії.
Позитивний стрес – це нормальна й важлива частина здорового розвитку. Приклади ситуацій, які можуть викликати позитивний стрес: перший день у школі, запрошення на побачення, усна доповідь або виступ на творчому вечорі.
Допустимий стрес – це більш серйозна та тривала форма стресу. Він виникає в результаті таких проблем і подій, як смерть бабусі чи дідуся, стихійне лихо, серйозна хвороба або травма. Якщо в сім'ї панують доброзичливі, теплі стосунки з дорослими людьми, вони допомагають молодій людині адаптуватись, пом'якшують фізичний вплив такого стресу й допомагають організму відновитись ще до появи згубних наслідків. Як правило, потрібен час, щоби заспокоїтись й відновитись від наслідків допустимого стресу.
«Токсичний» стрес супроводжує сильні, часті та/або тривалі нещастя, наприклад, фізичне або емоційне насильство, відсутність турботи, забуття, економічні труднощі або сімейні проблеми, такі як зловживання алкоголем чи психічні захворювання в сім'ї. Але, мабуть, найбільш вагомим стресовим чинником є відсутність довірливих взаємин дитини-підлітка з дорослими людьми, які могли б допомогти йому ефективно впоратись із таким стресом.
«Токсичний» стрес призводить до тривалої активації систем реагування на стрес, не даючи людині часу, щоб розслабитись і відновитись. Такий стан може призвести до порушень у розвитку мозку й негативно вплинути на здатність підлітка вчитись і функціонувати у школі, а також на його здатність вибудовувати довірливі, міцні взаємини. Але якщо хоча б один з батьків буде послідовно підтримувати турботливі, сприятливі стосунки з дитиною, цього вже буде достатньо, щоби більшість реакцій на стрес були позитивними або допустимими.
Визначаючи рівень стресу вашого підлітка, враховуйте такі стресові фактори:
-Зміни тіла та прийняття його фізичних змін.
-Примус носити певний одяг, використовувати косметику або носити прикраси.
-Зміни у взаєминах або проблеми у стосунках з однолітками та/або батьками.
-Вимоги до успішності або оцінок (наприклад, провал на іспиті).
-Напружені стосунки або проблеми в сім'ї, такі як розлучення батьків або вживання алкоголю.
-Безпека й насильство в суспільстві.
-Фінансові проблеми.
-Хвилювання із приводу майбутнього або при підготовці до вступу у вищий навчальний заклад.
-Цькування (булінг), негативні думки або почуття, а також усе, що призводить до зниження самооцінки.
-Примус експериментувати з наркотиками або алкоголем.
​Іноді батькам важко визначити, чи знаходиться їх підліток у стані стресу і в якій мірі. Дослідження показують, що менше 50% дітей розмовляють зі своїми батьками про свій стан стресу. Нижче наведені ознаки того, що ваш підліток надмірно пригнічений:
-У нього немає часу на суспільне життя або він надто перевантажений заняттями у школі, спортом, роботою і т. п.
-Йому часто доводиться пізно лягати спати, щоб виконати домашнє завдання.
-Він використовує фрази, які свідчать про його перевантаження, такі як «Я ніколи не зможу все це закінчити!».
-Перегинає палицю у прагненні до досконалості.
-У підлітка з'являються фізичні симптоми стресу, такі як головний біль, болі в животі, м'язах або перевтома.
-Він відсторонюється від сім'ї, друзів та улюблених занять.
-З'являється дратівливість або вибухи гніву.
-Дитина сумує та/або часто плаче або в її очах стоять сльози.
-Переживає почуття безнадії або відсутність мотивації («Який у цьому сенс?»).
-Часті прояви паніки, тривоги та знервованості.
-Погано спить.
-Переїдає або недоїдає.
-З'являються труднощі при концентрації уваги.
-Уживання алкоголю та/або наркотиків чи участь у заняттях з високим ступенем ризику (наприклад, в екстремальних видах спорту або статеве життя, не використовуючи контрацептиви).
​Батьки можуть допомогти своїм підліткам, відстежуючи можливі стресові фактори й уважно слухаючи все, що каже дитина. Приділяйте час систематичним бесідам з підлітком один на один – так ви дасте йому впевненість у тому, що він завжди може розраховувати на вас. Важливо також допомагати дитині вибудовувати здорові взаємини з однолітками та іншими дорослими. І останнє, але не менш важливе: необхідно на власному прикладі демонструвати підлітку позитивні навички управління стресом.
Стежачи за тим, щоби підліток не був перевантажений, батьки можуть запропонувати йому різні позитивні заняття, такі як прогулянки в парку, прослуховування музики та інші заспокійливі вправи, які допомагають полегшити стресовий стан. Сміх і фізична активність – це також надійні способи зняття стресу. Крім того, допомагайте вашій дитині бачити події в перспективі (наскільки важливим буде її поганий результат на тесті з математики через п'ять років).
Коли підліток починає відчувати стрес, ви можете допомогти пом'якшити його наслідки, навчаючи його методів релаксації, включаючи глибоке дихання, розслаблення м'язів і позитивну візуалізацію. Ви також можете усунути багато стресових факторів, проявляючи до вашого підлітка позитивне ставлення й висловлюючи щиру похвалу за успіхи. Коли ви чуєте, як ваш підліток негативно висловлюється про себе та свої можливості, перенаправляйте його, вказуючи на його позитивні якості.
Стрес є частиною життя незалежно від нашого віку. Необхідно вчитись пом'якшувати його за допомогою звичок здорового способу життя й міцних взаємин.

                            Освіторія


П’ять небезпечних ігор підлітків — зверніть на них увагу

Гра зі смертю в підлітковому віці здається способом довести сміливість, мужність, везіння, винятковість та власну обраність (у чому впевнені майже всі діти в цьому віці). Як же спрямувати цю енергію на цікаві та безпечні справи? Як вберегти синів і доньок? Про це ми поговорили з психологом Мариною Бабушкіною.

«Біжи або помри»

Чи існує гра саме з такою назвою, про яку кілька тижнів тому заговорили в пресі, чи це фейк? Хай там як уявляли собі це тінейджери, але чимало водіїв свідчать, що діти свідомо чекають, коли авто наблизиться, та перебігають дорогу. Навряд чи раптом всі ці школярі просто стали недбало ставитися до правил поведінки на дорозі. Не важливо, чи є це змаганням, варіантом завоювати авторитет або челенджем, який знімає на відео одноліток. Адже гра ця смертельно небезпечна. Аварії та наїзди — перша за рівнем поширеності причина смерті молоді 15–24 років, за даними МОЗ.
Якщо тінейджер із друзями обговорює якісь відео, про які не хоче згадувати, це можуть бути зовсім не ті дорослі фільми, які першими спадають на думку. Тож варто насторожитися. Тривожні дзвіночки: підлітки обговорюють або роздивляються в інтернеті аварії, проблеми друзів з дорожньою поліцією, якісь суперечки та парі, сутність яких вони не хочуть розкривати. Їх непокоять теми ризику, везіння, інтернет-популярності, «що людина здатна зробити на слабо».
Якщо з’явилися сумніви, варто про всяк випадок поговорити про перебігання. Але не намагайтеся приголомшити дитину ризиком загинути або тим, як ви страждатимете, якщо її втратите. Ці аргументи гаснуть поряд з бажанням завоювати авторитет ровесників в інтернеті. Краще розповісти про травми: втрату кінцівок, ризик бути прикутим до ліжка до кінця життя. Можна навіть сходити разом до лікарні у відділення травматології.

«Руфінг»

Ця смертельно небезпечна «розвага» полягає в тому, щоб освоювати дахи висотних будівель. Підлітки знаходять ті, де на горищі ненадійно замкнені виходи, або ж зламують замки. Руфери теж викладають відео зі своїми «пригодами» або ж просто проводять там час компаніями. Ті, хто зовсім не цінує своє життя, розпивають на даху пиво та інші алкогольні напої (після чого координація погіршується і шансів на безпечний спуск значно менше). Хтось проводить час із гаджетами, фотографує. Є й такі, хто грає у квача на даху, злазить згори на криті балкони.
Найстрашніше в цих небезпечних справах те, що руфери намагаються навчати новачків, як правильно поводитися. В інтернеті можна знайти відео на цю тему. Вони підтримують контакти в соцмережах, навіть влаштовують самодіяльні конкурси, приз у яких… бази будинків, у яких легко потрапити на дах. Старші горе-наставники дають завдання молодшим підліткам 11–13 років зробити певну кількість кроків карнизом, перелізти на сусідній балкон. Певно, інколи діти й самі знаходять інформацію про це та влаштовують такі собі челенджі».
Щоб це практикувати, необхідно чимало часу, тож підліток має по кілька годин проводити без контролю дорослих. Частіше це трапляється в родинах, де не заведено знати подробиці життя сина чи доньки, мовляв, дитина десь із друзями гуляє. Краще дізнаватися більше про друзів та де саме вони проводять час. Якщо дитина бреше, це можна помітити. А цікавість до відео про руферів, перегляд відео чи фото, знятого з великої висоти — ознака того, що треба поговорити про небезпеку прогулянок дахами. Проникнення на більшість — ще й порушення закону, яке змусить мати справу з поліцією.

«Космічний ковбой»

Це дуже давній спосіб досягти ейфорії, про який розповідають одне одному школярі. Раніше він був відомий як «собачий кайф». Але є свідчення, що він усе ще не втратив своєї популярності. Назва пішла через застосування собачих повідців або через те, що на початку підліток довго дуже швидко хекає, немов цуценя в спеку, присідає. Це підвищує тиск, серцебиття, прилив крові до голови. Після чого перекривають доступ кисню до мозку: легко здавлюють сонну артерію чи надавлюють на сонячне сплетіння. Коли мотузку, повідець чи рушник ослаблюють, дитина відчуває різкий перепад кровонаповнення, а з ним — відчуття, що нагадують результат вживання наркотиків. Це і називають «космічними мандрами».
У підлітка є величезний ризик дістати серцевий напад, інсульт, втратити відчуття тіла, замість послабити мотузку — випадково затягти. Його друзі можуть «перетримати» занадто довго так, що «гра» закінчиться летальним результатом. У поліції підозрюють, що частина самогубств через повішання підлітків, у яких на це не було жодних відомих причин, — якраз наслідки жахливих експериментів.
Виявити ознаки гри із задушенням можна, якщо в домі з’являються нові шарфики, повідки, краватки. Підліток може виглядати сонним, з почервонілими очима, починає страждати від головного болю, роздратування, проблем з пам’яттю. А сліди на шиї — вже яскраве свідчення біди. Знов-таки розмови про ризик загинути вразять тінейджера менше, ніж яскрава розповідь про наслідок інсульту в молодому віці або тривалого кисневого голодування мозку.

«Шопліфтинг»

Ця красива назва маскує звичайнісінькі крадіжки. Завдання — щось винести із супермаркету повз касу і не бути впійманим. Щоправда, мета — не збагачення чи отримання конкретної речі, а все те саме, підліткове: перемога в змаганні, доказ, що «не слабак», авторитет однолітків. Причому вдаються до цього, за відгуками в соцмережах, не асоціали, яких п’яні батьки залишили напівголодними, а нормальні учні з нормальних, а інколи навіть престижних шкіл. Адже саме для них це — екзотика.
Заморожені продукти проносять «на тілі», шоколадні батончики, шкарпетки та інший дріб’язок проносять у кишенях, спиртне переливають у пляшки з-під кока-коли тощо. Інколи дітям здається, що мета розважитися або зробити на спір захищає їх від суду. Тож розповідь про те, що за крадіжку кримінальна відповідальність настає з 14 років і один з її варіантів — позбавлення волі строком до 3 років, може стати для них відкриттям. Якщо дитина дивиться відео про шопліфтинг, модифікує одяг (пришиває потаємні кишені, пояси, розпорює підкладки тощо), якщо в домі з’являються нові невеличкі речі або снеки, а тим паче якщо дитину вже запідозрили вчителі чи знайомі в крадіжках, краще відверто поговорити. Сподівання, що ваша дитина на таке не здатна — це рожеві окуляри.

«Вогняний челендж»

Одна з нових горе-ігор, яку підлітки в соцмережах можуть кодувати словами «запалити не по-дитячому», «прикурити цигарку», «гра в пожежників». Ця жахлива забава захопила і США, і країни Європи, і віднедавна Україну. Тінейджери підпалюють одне одного та знімають на відео. Найчастіше йдеться про волосся або жаростійкий одяг. При цьому, як їм здається, вживають усіх заходів безпеки: поруч ванна з водою, друг з відром води чи навіть вогнегасником.
Утім, після таких експериментів діти з важкими опіками регулярно потрапляють до лікарень або навіть гинуть. Вогнегасник може не спрацювати або випасти з рук розгубленого приятеля, друг просто може впасти в ступор, синтетичний одяг може миттєво зайнятися, а від болю й жаху той, на кому палають речі, здатен втратити свідомість або через дезорієнтацію рухатися в іншому напрямку від ванної.
Зазвичай діти спочатку тренуються, тож привернути увагу батьків має підвищена цікавість до запальничок, сірників, прохання купити термостійкий одяг, запити в інтернеті та обговорення в соцмережах тем із кодовими словами.


                         Освіторія

             Підсумки тижня в освіті: головні події


Взяти участь у сертифікації виявили бажання 980 вчителів. Завершилась реєстрація вчителів, які візьмуть участь у сертифікації. У Міносвіти зазначають, що пілотування механізму сертифікації надасть можливість відшукати агентів змін, які стануть серцем реформи на місцях.
МОН: школи мають врахувати думку дітей на ДПА. Під час вибору третього предмета на ДПА в 9-му класі педрада школи має враховувати побажання учнів. За словами міністра освіти, вибір третього іспиту має відбуватись на засадах педагогіки партнерства.
Стартувала реєстрація на ЗНО 2019 року. Цього року державну підсумкову атестацію у формі зовнішнього оцінювання складатимуть учні 11-х класів, а також студенти закладів вищої та професійної освіти, які завершують здобуття повної загальної середньої освіти.
МОН планує розвивати педагогічну освіту. Відомством затверджений план впровадження Концепції розвитку педагогічної освіти, який визначає перелік заходів з розроблення сучасної моделі педагогічної професії, трансформації педагогічної освіти та безперервного професійного розвитку.
МОН затвердить опис цифрової компетентності освітян. Міністерство освіти, в рамках реалізації плану впровадження Концепції розвитку педагогічної освіти, має намір розробитиОпис цифрової компетентності педагогічного працівника. Документ має бути розроблений до 31 травня.
МОН планує відновити роботу зі Світовим банком. У відомстві виокремлюють три пріоритетні сфери, в яких є зацікавленість співпраці. Це співпраця для розвитку мережі старшої профільної школи, співпраця у сфері вищої освіти для виокремлення критеріїв для оцінки рівня якості освіти та комунікація реформ.
Гриневич: ми маємо складнощі в комунікації реформи. Міністр освіти висловилапереконання, що реалізація освітньої реформи залежить від якості співпраці усіх залучених до її імплементації людей. За словами Лілії Гриневич, зараз саме в комунікації є значні складнощі.
Учнів коледжів реєструють на ЗНО за місцем навчання. Учні і студенти професійно-технічних закладів і коледжів, які цього року складають ЗНО, для реєстрації на тестування мають підготувати необхідні документи і подати їх особі, яка відповідає за реєстрацію в закладі освіти.
МОН презентує закон «Про фахову передвищу освіту». Міністерство освіти розпочало серію регіональних нарад-семінарів, метою яких стане обговорення проекту закону «Про фахову передвищу освіту». Заходи з обговорення документа відбудуться у 17 містах України.

понедельник, 4 марта 2019 г.


                                  Релакс

                                 Погляд людини в дзеркало




                                  Булінгу ні

              Булінг з боку учнів: як учителю захиститися від насилля

ФАКТ. Співробітники Національного дослідницького унівесритету «Вища школа економіки» провели опитування 2800 педагогів із 75 регіонів Росії та виявили, що 90% учителів знають, що таке переслідування з боку учнів або їх батьків.
В Україні такі дослідження поки що не проводилися. За словами Богдана Петренка, заступника директора Українського інституту дослідження екстремізму, опитування, яке було проведено в Іспанії, показало, що 73% педагогів потерпіли від словесного знущання, а 15% – від насильницьких нападів з боку учнів. В Японії дійшло до того, що прем’єр-міністр країни порадив учителям записатися на курси самооборони.
ПРОЯВИ БУЛІНГУ ЩОДО ВЧИТЕЛЯ:
– ігнорування;
– образливі прізвиська;
– обговорення приватного життя вчителя;
– систематичне порушення дисципліни;
– відмова виконувати вимоги педагога;
– негативні пости у соцмережах;
– відправка листів з образами та погрозами (частіше за все – анонімних).
ПРИЧИНИ БУЛІНГУ ЩОДО ВЧИТЕЛІВ
На переконання Богдана Петренка, винуватцем булінгу можуть бути як учні, так і самі вчителі.
У ЧОМУ ВИНА УЧНІВ?
Найчастіше ініціатором булінгу щодо вчителя стають ті діти, які ображають і своїх однолітків. Це можна порівняти з виходом на новий рівень «майстерності» – коли лідер прагне продемонструвати, що не боїться навіть дорослих.
У ЧОМУ ВИНА ВЧИТЕЛЯ?
Цькують насамперед тих, хто не може за себе постояти. Це педагоги, які проявляють крайню терплячість, дозволяють з себе знущатися, не можуть поставити задираку на місце.
Однією з найбільше поширених причин є невміння педагога налагодити з учнями гарні взаємини,зворотній зв’язок, неповага до них.
Важливим фактором є професійне вигорання: якщо учителю самому вже «нічого не хочеться», він є песимістом та вічно незадоволеним – діти це відчувають і підсвідомо «карають» учителя за те, що і їм самим стає нудно. А з іншого боку – підштовхують його до звільнення, щоб на його місце прийшов інший.
Серед інших причин:
– нетактовна поведінка учителя;
– учитель, прагнучи стати учням другом, дозволив їм панібратство (іншими словами, дозволив вилізти собі на голову);
– не слідкує за своїм зовнішнім виглядом;
– закриває очі на проблему та дозволяє деструктивним настроям наростати.
 Підбиваючи підсумок: головна причина булінгу щодо педагогів – це втрата їхнього авторитету серед учнів.
Юлія СТАРОСТІНАкандидат психологічних наук:
У сучасних школах багато вчителів старої радянської закалки. А в той час була апріорна повага до вчителя. Викладачі досі чекають такого ставлення від учнів, але його, на жаль, вже не існує. Професія педагога знецінилася, але люди цього не відчувають, і, як і раніше, вимагають залізної дисципліни і поваги. Діти не готові до цього, тому виникає багато конфліктів.
ЩО РОБИТИ?
По-перше, слід зізнатися самому собі, що ця проблема існує та усвідомити, що педагог став жертвою насилля. Варіант «перечекати» відкинути зразу. Навпаки – про проблему мають знати і адміністрація освітнього закладу, і батьки учнів, які ображають учителя. Потрібно розібратися у причинах, а тоді прибирати наслідки.
По-друге, педагогу варто замислитися: можливо, він робить щось не так? Чому учні вибрали саме його? Нецікаві уроки? Занадто сувора поведінка? Чи навпаки – дозволив перейти межі дозволеного? Дуже важливо бути цікавим для своїх учнів, проявляти доброзичливість і водночас не перетворюватися на тирана. Не демонструвати свою перевагу, і в той же час не виказувати занепокоєння і страх.
По-третє, навчитися поважати себе. І не декларативно, а «на ділі». Знати свої права, показати, що педагог готовий їх відстоювати. Не боятися при цьому «підняти на вуха» керівництво закладу, а не мовчки погоджуватися «не виносити сміття».  Якщо ж педагога у цьому не підтримають – то чи варто залишатися на такому місці роботи?
По-четверте, складіть правила поведінки. Це своєрідна угода з учнями. Важливо прописати у ній не лише обов’язки учнів, а й власні, як і окреслити вчинки-табу. Звичайно, це не юридичний документ, проте визначення правила гри дисциплінує і дозволяє стримати прояви негативної поведінки.




                      Психологія дитини

                     Виражений стресовий стан підлітків


Підлітки, як і дорослі, переживають стреси. Проте молоді люди часто не володіють необхідними навичками для того, щоб упоратися з ними. Коли стрес стає занадто інтенсивним або тривалим, він перетворюється на стан, що іноді називають «токсичним» стресом, наслідки якого можуть тривати все життя.
Коли наш організм піддається стресу, у ньому відбувається гормональний сплеск і зростає рівень кортизолу. При цьому підвищується частота дихання й серцебиття та сповільнюються такі другорядні процеси, як травлення та імунна відповідь. Таку реакцію часто називають ефектом «бий, біжи або замри».
Нормальний стрес може бути корисним, допомагаючи підліткам підготуватись до майбутніх труднощів, таких як випускні іспити або співбесіда при прийомі на роботу. Але вплив «токсичного» стресу може призвести до депресії, почуття тривоги й появи залежностей, а також до фізичних проблем зі здоров'ям у дорослому житті, таких як хвороби серця й захворювання печінки.
У Центрі розвитку дитини в Гарвардському університеті ділять стреси на три категорії.
Позитивний стрес – це нормальна й важлива частина здорового розвитку. Приклади ситуацій, які можуть викликати позитивний стрес: перший день у школі, запрошення на побачення, усна доповідь або виступ на творчому вечорі.
Допустимий стрес – це більш серйозна та тривала форма стресу. Він виникає в результаті таких проблем і подій, як смерть бабусі чи дідуся, стихійне лихо, серйозна хвороба або травма. Якщо в сім'ї панують доброзичливі, теплі стосунки з дорослими людьми, вони допомагають молодій людині адаптуватись, пом'якшують фізичний вплив такого стресу й допомагають організму відновитись ще до появи згубних наслідків. Як правило, потрібен час, щоби заспокоїтись й відновитись від наслідків допустимого стресу.
«Токсичний» стрес супроводжує сильні, часті та/або тривалі нещастя, наприклад, фізичне або емоційне насильство, відсутність турботи, забуття, економічні труднощі або сімейні проблеми, такі як зловживання алкоголем чи психічні захворювання в сім'ї. Але, мабуть, найбільш вагомим стресовим чинником є відсутність довірливих взаємин дитини-підлітка з дорослими людьми, які могли б допомогти йому ефективно впоратись із таким стресом.
«Токсичний» стрес призводить до тривалої активації систем реагування на стрес, не даючи людині часу, щоб розслабитись і відновитись. Такий стан може призвести до порушень у розвитку мозку й негативно вплинути на здатність підлітка вчитись і функціонувати у школі, а також на його здатність вибудовувати довірливі, міцні взаємини. Але якщо хоча б один з батьків буде послідовно підтримувати турботливі, сприятливі стосунки з дитиною, цього вже буде достатньо, щоби більшість реакцій на стрес були позитивними або допустимими.
Визначаючи рівень стресу вашого підлітка, враховуйте такі стресові фактори.
·         Зміни тіла та прийняття його фізичних змін.
·         Примус носити певний одяг, використовувати косметику або носити прикраси.
·         Зміни у взаєминах або проблеми у стосунках з однолітками та/або батьками.
·         Вимоги до успішності або оцінок (наприклад, провал на іспиті).
·         Напружені стосунки або проблеми в сім'ї, такі як розлучення батьків або вживання алкоголю.
·         Безпека й насильство в суспільстві.
·         Фінансові проблеми.
·         Хвилювання із приводу майбутнього або при підготовці до вступу у вищий навчальний заклад.
·         Цькування (булінг), негативні думки або почуття, а також усе, що призводить до зниження самооцінки.
·         Примус експериментувати з наркотиками або алкоголем.
​Іноді батькам важко визначити, чи знаходиться їх підліток у стані стресу і в якій мірі. Дослідження показують, що менше 50% дітей розмовляють зі своїми батьками про свій стан стресу. Нижче наведені ознаки того, що ваш підліток надмірно пригнічений.
·         У нього немає часу на суспільне життя або він надто перевантажений заняттями у школі, спортом, роботою і т. п.
·         Йому часто доводиться пізно лягати спати, щоб виконати домашнє завдання.
·         Він використовує фрази, які свідчать про його перевантаження, такі як «Я ніколи не зможу все це закінчити!».
·         Перегинає палицю у прагненні до досконалості.
·         У підлітка з'являються фізичні симптоми стресу, такі як головний біль, болі в животі, м'язах або перевтома.
·         Він відсторонюється від сім'ї, друзів та улюблених занять.
·         З'являється дратівливість або вибухи гніву.
·         Дитина сумує та/або часто плаче або в її очах стоять сльози.
·         Переживає почуття безнадії або відсутність мотивації («Який у цьому сенс?»).
·         Часті прояви паніки, тривоги та знервованості.
·         Погано спить.
·         Переїдає або недоїдає.
·         З'являються труднощі при концентрації уваги.
·         Уживання алкоголю та/або наркотиків чи участь у заняттях з високим ступенем ризику (наприклад, в екстремальних видах спорту або статеве життя, не використовуючи контрацептиви).
​Батьки можуть допомогти своїм підліткам, відстежуючи можливі стресові фактори й уважно слухаючи все, що каже дитина. Приділяйте час систематичним бесідам з підлітком один на один – так ви дасте йому впевненість у тому, що він завжди може розраховувати на вас. Важливо також допомагати дитині вибудовувати здорові взаємини з однолітками та іншими дорослими. І останнє, але не менш важливе: необхідно на власному прикладі демонструвати підлітку позитивні навички управління стресом.
Стежачи за тим, щоби підліток не був перевантажений, батьки можуть запропонувати йому різні позитивні заняття, такі як прогулянки в парку, прослуховування музики та інші заспокійливі вправи, які допомагають полегшити стресовий стан. Сміх і фізична активність – це також надійні способи зняття стресу. Крім того, допомагайте вашій дитині бачити події в перспективі (наскільки важливим буде її поганий результат на тесті з математики через п'ять років).
Коли підліток починає відчувати стрес, ви можете допомогти пом'якшити його наслідки, навчаючи його методів релаксації, включаючи глибоке дихання, розслаблення м'язів і позитивну візуалізацію. Ви також можете усунути багато стресових факторів, проявляючи до вашого підлітка позитивне ставлення й висловлюючи щиру похвалу за успіхи. Коли ви чуєте, як ваш підліток негативно висловлюється про себе та свої можливості, перенаправляйте його, вказуючи на його позитивні якості.
Стрес є частиною життя незалежно від нашого віку. Необхідно вчитись пом'якшувати його за допомогою звичок здорового способу життя й міцних взаємин.